Зовнішня політика Путіна в 2000-2008 роках

Зовнішня політика Путіна, як нового президента РФ, почалася вже в червні 2000 року з підписання указу про «Концепції зовнішньої політики Російської Федерації». Основна ідея цієї концепції полягала в активній російської міжнародної політики, спрямованої, в основному, на формування позитивного іміджу держави за кордоном.

 

6 вересня 2000 року В. о. Путін взяв участь в «Саміті тисячоліття» під егідою Організації Об’єднаних Націй. Після цього Володимир Володимирович регулярно брав участь у міжнародних самітах, так званої, «Великої вісімки» (колишньої «Великої сімки»; зібрання глав США, Великобританії, Німеччини, Росії, Франції, Канади, Італії та Японії). Необхідно зазначити, що цей щорічний з’їзд» лідерів ключових світових держав не мав практичної юридичної цінності – він більше мав дорадчий характер. У 2014 році «вісімка» знову перетворилася на «сімку»,- після приєднання Криму до Росії та початку санкційної політики натовських країн.

 

За перший рік керівництва країною Володимир Путін відвідав Італію, Японію, Канаду, Німеччину і Словенію (де вперше зустрів президента Сполучених Штатів Джорджа Буша молодшого). У 2004 році Президент РФ здійснив робочу поїздку в Китай, з яким поклав початок подальшого плідного співробітництва. З усіма цими країнами були встановлені дипломатичні відносини. Штати і Західна Європа ще довго сприймали Путіна як ставленика Єльцина і ставились до нього вкрай позитивно.

 

Перше усвідомлення західними лідерами того, що новий Президент Росії не має нічого спільного з попереднім, і що його політичний курс спрямований на відновлення міжнародного авторитету Росії, прийшов до них тільки в 2004 році. До цього моменту Володимир Володимирович був більше зайнятий внутрішньою політикою, конкретніше – наведенням порядку в країні після буйних «дев’яностих». Через чотири роки після обрання на вищий державний пост Путін скасував єльцинський закон про розподіл продукції. Ця відміна перенесла видобуток нафти і газу з міжнародної юрисдикції в російську. Після цього більшість доходів від видобутку копалин стало надходити в Російський бюджет (а не прямо в руки США і Великобританії – ініціаторів прийняття закону). Багато істориків вважають, що саме ліквідація цього єльцинського «колоніального» угоди стало реальним початком суверенітету і міжнародної незалежності Російської Федерації.

 

Суверенна і незалежна Росія західних демократів не влаштовувала. Саме тоді в Російській Федерації почастішали теракти чеченських бойовиків (вже в 2004 році відбулося 9 терактів у Москві, Ростовської області, а також захоплення в заручники школярів в Беслані 1 вересня 2004 року). Вже в той час багато журналісти почали писати про спонсорування чеченських екстремістів із Західної Європи і США. Путін не відмовився від ліквідації нафтового договору, але посилив контртерористичні заходи, реформував закон про міліції і ФСБ.

 

У 2007 році відбувся остаточний перелом зовнішньої політики Росії і відхід від єльцинської міжнародної стратегії.

 

10 лютого цього року президент під час Мюнхенської конференції з питань політики і безпеки в Європі, виголосив свою знамениту Мюнхенську промову. Ключові моменти цієї заяви були наступні:

 

Існуюча однополярная модель світового устрою неприйнятна в сучасних міжнародних відносинах.

  • США нав’язує свою політику більшості країн у світі.
  • Тільки ООН має право приймати рішення про військове втручання.
  • Політика США дуже агресивна.
  • НАТО не дотримується міжнародні домовленості.
  • НАТО продовжує розширення на схід, попри на свої запевнення про зворотне.
  • ОБСЄ перестало бути гарантом безпеки в Європі і перетворилося в інструмент, вигідний Північноатлантичного Альянсу.
  • Російська Федерація буде вести зовнішню політику виключно в своїх інтересах, так само, як і тисячу років тому.
  • Мюнхенська заява Володимира Володимировича викликала справжній політичний бум у світі.

 

Деякі країни підтримали мова Путіна. Але багато європейські та американські політики назвали слова російського президента найагресивнішими з часів Холодної війни і навіть заговорили про її відновлення.

 

В одному з інтерв’ю Путін побічно визнав неспроможність політики колишніх президентів – Єльцина і Горбачова, заявивши, що розпад СРСР став найбільшою катастрофою в світовій геополітиці. Вся подальша зовнішньополітична діяльність Президента була спрямована виключно на інтереси Росії і її союзників, що показали наступні події в Абхазії, Південній Осетії, Криму (2014 рік) і Південно-Сході України.

ПОДІЛИТИСЯ: