Зміни в державному та суспільному ладі країн Заходу

До початку XX століття західноєвропейська цивілізація розповсюдила свій вплив далеко за межі Європи. Почав складатися особливий західний світ, або Захід, що включив не тільки Західну Європу, а й Північну Америку (США, Канаду), а також країни в інших регіонах планети (Австралію, Нову Зеландію). Характерними рисами цього світу були індустріальна ринкова економіка, повага до приватної власності, наявність громадянського суспільства. Жителям країн Заходу були притаманні індивідуалізм, раціоналізм і віра в науково-технічний прогрес.
У минулому залишилися феодальні монархії. У більшості країн Заходу були прийняті ліберальні конституції, з’явилися обираються на демократичній основі парламенти. Зросло число виборців. Так, в результаті боротьби за свої права у 1920 році жінки отримали можливість брати участь у виборах в більшості країн Західної Європи та Північної Америки.
У західному світі отримали визнання принципи правової держави – демократія, дотримання основних громадянських прав, плюралізм думок, рівність усіх людей перед законом. Атмосфера вільної конкуренції стала характерна не тільки для ринкової економіки, але й для політичного життя. Держава все більше усувалося від втручання в приватне життя громадян, визнавало і підтримувало права і свободи особи, які тепер вважалися важливішими, ніж інтереси держави. Затверджувалися принципи ліберальної демократії.
Зміни, що відбулися в результаті промислового перевороту, торкнулися не тільки виробництва. Поліпшилося життя людей. Сільське господарство вже не є переважаючим галуззю економіки. Здавалося, назавжди зникла загроза неврожаїв і голоду. Європейські держави стали активніше проводити соціальну політику: підвищився життєвий рівень населення, покращилися умови праці та побуту трудящих – зросла зарплата, тривалість робочого дня скоротилася до 9 – 11 год, у деяких країнах Європи з’явилися закони про пенсійне та медичне страхування робітників. Значних успіхів у захисті інтересів найманих працівників досягли профспілки. У Великобританії вони стали впливовою політичною силою. Позитивні зміни в соціальній сфері та стрімкий розвиток техніки, на очах міняло повсякденне життя, вселяли людям надію на благополучне майбутнє.
Промисловий переворот привів до значних змін у складі народів і їх розселення. Люди з сільської місцевості та невеликих міст переміщалися у великі міста, що стали центрами промислового виробництва. Прискорилося зростання нового соці-ального шару – середнього класу, що включав службовців, дрібну буржуазію, офіцерів, осіб творчих професій з високим рівнем освіти, що володіли соціальною активністю, престижем у суспільстві, але в той же час не мали значної власності. Саме представники середнього класу стали опорою ліберальної демократії, оскільки були зацікавлені в стабільності держави та проведенні поступових реформ.

Індустріальний пролетаріат на початку XX ст. став освіченіші, він володів більш високими професійними навичками, ніж робітничий клас попереднього століття. Найбільш кваліфіковані його представники за рівнем життя наближалися до середнього класу. Вони також були більше зацікавлені в еволюційному, реформістському розвитку суспільства, ніж у революційних потрясіннях. Їхні інтереси в Західній Європі представляли великі галузеві профспілки.
Разом з тим утвердження демократичних принципів в житті західного суспільства не було остаточним. У багатьох країнах зберігалися пережитки традиційних відносин, не втрачали своєї гостроти соціальні проблеми.

Посилання на основну публікацію