Зміни міфу після Сталіна

Деякі частини офіційного радянського міфу з самого початку приймалися не всіма людьми. Само воювала покоління могло мати свою думку про якісь окремі події. Але це все були окремі приватні уточнення, чи не претендували на зміни головного в міфі. Та й не здатні його змінити.
Відразу після смерті Сталіна почав змінюватися і сам офіційний міф. Але змінювався він тільки в деталях.
Викриваючи «культ особи Сталіна», Н.С. Хрущов заговорив про «помилки» і «перегини» керівництва СРСР і командування армією, які вели до невиправданих втрат. Він поставив під питання осмисленість тих чи інших рішень.
Сама цифра втрат була переглянута. Сталін називав 7 мільйонів чоловік загиблих. При Хрущові офіційною цифрою стали 20 мільйонів загиблих радянських людей. Під час «перебудови» Горбачов назвав цифру в 27 мільйонів.
При цьому народ в масі вважав, що вбили ще більше, але від людей це приховують. Сказали б «сорок мільйонів» – повірили б.
Стали ще відвертіше писати про втрати мирного населення. Наприклад, стали писати про голод в СРСР часів війни. Раніше тема була цілком забороненою.
Стали писати про загороджувальних загонах – теж абсолютно заборонена тема.
Стали писати про те, що не “фашисти» вбили польських офіцерів у Катині, а НКВС.
Але залишалися незмінними головні тези:
1) про віроломний напад без оголошення війни;
2) участь СРСР у Другій світовій війні починалося з 1941 року;
3) про військово-технічної слабкості СРСР;
4) про військово-технічне перевазі Вермахту;
5) про моральну правоті СРСР у цій війні.
Які б частини міфу і як не змінювалися, на місці залишалося головне: «вони» планували війну, ми не хотіли війни. Всі «наші» дії до 1941 року пояснюються вимушеної самообороною. «Ми» воювали з Фінляндією, захоплювали Прибалтику, Буковину і частину Речі Посполитої тому, що обстановка нас до цього змушувала.
22 червня 1941 «вони» без попередження напали на «нас». Вони були дуже сильні, «ми» були слабші «них». Ціною колосальних втрат «ми» зуміли зупинити ворожий наступ. Ціною подвигу тилу «ми» зуміли створити потрібну кількість озброєнь і розгромити ненависного ворога.
Які б злочину не здійснювалися радянською стороною і які б неподобства ні творилися, але «ми» були праві, а «вони» були не праві. «Ми» домоглися великої перемоги, і наша слава буде сяяти у віках.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Армії Антанти