Західна Європа в середні віки – коротко

Західноєвропейські держави утворилися спочатку в провінціях Західної Римської імперії, в яких оселилися німецькі прибульці. Перші часи в історії «варварських» королівств характеризуються змішанням і взаємодією римських і німецьких поглядів і порядків, результатом чого були своєрідні форми побуту, більш-менш загальні всім цим державам. Старі римські порядки утриматися при нових умовах не могли, а й німецькі порядки повинні були так само піддатися значним змінам.

Загальна риса нових відносин – поступове падіння державної влади та посилення поземельної аристократії, причому народна маса все більш і більш закріпачує великими землевласниками, а міський побут античного світу поступався місцем сільському побуті середньовіччя. Одночасно з цим прибульці підпорядковувалися мови та культури тубільців, і з змішання тих і інших стали виникати нові народності, що отримали назву романських.

В кінці VIII і початку IX ст. велика частина Західної Європи була, об’єднана під владою одного государя (монархія Карла Великого), але в другій половині IX ст. ця імперія стала дробитися на дрібні частини, в яких встановився абсолютно особливий політичний і соціальний лад.

Об’єднувачами Західної Європи в одну монархію з’явилися франки, король яких Карл Великий намагався організувати свою державу на римських засадах, але спроба закінчилася невдачею. Вся історія франкськогокоролівства є історія розкладання державної влади на користь поземельної знаті, мало-помалу покріпачила народ.

З другої половини IX ст. на Заході встановився феодалізм. Це був поділ кожної держави на безліч дрібних володінь, на чолі яких стояли правителі-поміщики і які перебували в ієрархічній залежності одне від іншого. Старі форми побуту римського і німецького походження замінилися новими, феодальними, і цим формам підкорилася ( «феодалізіровавшемся») все – і держава, і суспільство, і церква.

Характерні риси феодалізму: перехід державної влади до великих землевласників, перетворення кожного маєтку в як би окреме володіння, різке розпадання суспільства на панів і підпорядковану їм масу, закріпачення селянства, встановлення влади графа або єпископа в містах, заміна підданства васалітету, перетворення вищих духовних осіб у можновладних князів, а королів – в «перших між рівними» і т. п.

З феодальними порядками не могли примиритися жителі міст, в яких з XI ст. почався розвиток промисловості і торгівлі. В епоху хрестових походів в головних країнах Західної Європи відбувалося політичний рух, що ставив собі за мету звільнення міст від феодальної влади і навіть перетворення їх в самостійні громади з республіканським ладом. У різних країнах цей рух приводив до неоднаковим результатами, але всюди спостерігаються і загальні явища.

Зі звільненням міст прискорився розвиток промисловості і торгівлі, утворився клас заможних купців, виникли корпорації ремісників (цехи), і взагалі встановилися нові суспільні відносини, які не залежали вже від феодальної основи. Крім того, міста стали важною политическою силою, з якою повинні були рахуватися і інші громадські елементи.

Під впливом виступу міст відбулося перетворення феодальної монархії в станову, що характеризує епоху хрестових походів. Саме приєднання міських представників до колишніх феодальним з’їздів духовних і світських васалів перетворило ці з’їзди в станово-представницькі установи, головним правом яких стало участь у виданні нових законів.

Епохою процвітання станової монархії були XIV і XV ст., Але вже в цей час виявляються перші ознаки прагнення королів зробити свою владу абсолютною, в чому їм сильно допомагали юристи, які вивчали римське право. Першими справжніми необмеженими володарями на заході Європи при переході в новий час були італійські князі кінця середніх століть, влада яких спиралася не на землеволодіння, а на військову силу. Їх приклад з кінця XV в. став чинити сильний вплив на інших королів, і в XVI і XVII ст. станова монархія поступилася місцем монархії абсолютної. За Італією пішла Іспанія, де вже в кінці XV ст. абсолютизм остаточно переміг.

Падіння станової монархії чимало сприяв розбрат станів, які користувалися політичними правами; що ж стосується народної маси, то вона залишалася равнодушною до долі станово-представницьких установ, так як сама не мала в них своїх представників.

ПОДІЛИТИСЯ: