Завоювання Мексики і Перу

Крім дикунів, європейці зустрілися в нових країнах з народами, вже стояли на певної міри цивілізації і державного побуту (варварської культури на відміну від культури дикунів). В Америці такі були Мексика і Перу. Перша з цих країн представляла з себе держава, що простягалася між двома океанами, з численним населенням, добре обробленої грунтом і досить розвиненою технікою; в містах були вже великі будівлі зі скульптурними прикрасами; в країні процвітали ремесла і т. д. На чолі цієї держави, що мав і досить розвинену організацію, стояло не позбавлена обдарувань плем’я ацтеків. У 1519 р один іспанський офіцер з острова Куби, Фердинанд Кортес, зробив з кількома сотнями сміливців завоювання Мексики, котрою й опанував в дуже короткий час, завдяки вогнепальної зброї і союзу з племенами підвладними ацтекам (1521). Згодом той же Кортес відкрив Каліфорнію. Інше таке ж держава була Перу, що знаходилося під владою Інків, що вели свій рід від богів. Із ще меншими силами, ніж сили Кортеса, ця держава було завойовано іспанцем ж Пісарро (1535). Одночасно його суперник Альмагро на півдні від Перу опанував Чилі. Ці нові завоювання увійшли до складу володінь Іспанії, утворивши два віце-королівства – Мексику і Перу; згодом до них приєдналося третє намісництво – Нова Гренада. Мексиканці і перувіанци були розподілені між європейськими колоністами (репартіементо), тобто по суті звернені на кріпаків, зобов’язаних працювати на переможців. В іспанських володіннях католицька церква отримала великі земельні багатства і вельми значні привілеї.

Посилання на основну публікацію