Закінчення зовнішньополітичної блокади СРСР

Підприємницькі кола західних країн з цікавістю сприйняли перехід Радянської Росії до непу. Вони розраховували насамперед на російський ринок сировини та вигідні капіталовкладення. 16 березня 1921 було підписано торговельну угоду між РРФСР і Англією. Це означало визнання Великобританією Радянської Росії де-факто. Незабаром аналогічні угоди були підписані з Німеччиною, Італією, Норвегією та Австрією. Торгівля виступала в якості передумови для нормалізації політичних відносин, хоча головною перешкодою тут залишалося питання про борги царського і Тимчасового урядів.

Після підписання договору Рапалльських з Німеччиною на порядку денному виявилося встановлення повномасштабних дипломатичних відносин з Великобританією, яка на той момент залишалася не тільки політичним лідером західного світу, але і найбільш потужним потенційним інвестором для Росії. У 1924 р одним з перших заходів британського уряду лейбориста Д.Р. Макдональда стало дипломатичне (де-юре) визнання СРСР. Великобританія тоді стала 11-ю державою, що встановив дипломатичні відносини з СРСР. Протягом 1924 ще 11 держав визнали Радянська держава, що дозволяло говорити про закінчення зовнішньополітичної блокади країни.

Протягом усіх 20-х рр., Крім Наркомату закордонних справ, на зовнішню політику продовжувало впливати і керівництво Комінтерну. Якщо Наркоміндел пріоритет зовнішньої політики бачив у відстоюванні державних інтересів СРСР, то Комінтерн продовжував розпалювати революції у всіх країнах. У самому наркомзаксправом все більш помітним ставало відмінність позиції наркома Г.В. Чичеріна, сохранявшего вірність «блоковому» підходу в міжнародних справах і робити ставку на Німеччину, і його заступника М.М. Литвинова, який виступав за інтеграцію СРСР в існуючу європейську систему в рамках Ліги Націй.
У 1925-1927 рр. СРСР уклав двосторонні договори про ненапад і нейтралітет з Туреччиною, Німеччиною, Афганістаном, Литвою, Латвією, Іраном. Німеччина надавала радянському уряду кредити, інтенсивно розвивалося негласне військове співробітництво двох країн.

Посилання на основну публікацію