Єврейська участь у боротьбі з православ’ям

Якраз влітку 1918 розпочався і большевицький штурм проти православних церков Середньої Росії, зупинений тільки волною народного обурення. Воно проривалося навіть і в комуністичну «Правду», де робітники Архангельська писали: всюди «зганьблені, споганить, розграбовані … тільки російські православні церкви, а не єврейські синагоги … Смерть від голоду і хвороб забирає сотні тисяч ні в чому неповинних російських життів» , а «євреї не вмирають від голоду і хвороб» [7]. Невдовзі розгорнулася кампанія по знищенню мощей православних святих. Ревізувати мощі Наркомюстом був призначений якийсь Шпіцберг, «колишній ходатай зі шлюборозлучних справ», який «друковано … називаючи [л] Ісуса Христа жахливими іменами». На свавілля Шпіцберген скаржився сам патріарх Никон, однак Раднарком ухвалив залишити цю скаргу без наслідків. Філософ С. Булгаков писав: в СРСР гоніння на християнство «перевершило за лютості і розмірами всі попередні, які тільки знає історія. Звичайно, не можна його цілком приписати єврейства, але не можна його впливу тут і применшувати ». – «Гоніння на християнство … знаходило найбільшу здійснення з боку єврейських” комісарів “безбожництва», – як очолення Губельманом-Ярославським Союзу войовничих безбожників «є акт … релігійного нахабства» [8].

Пішла і ціла низка большевицьких перейменувань міст, вулиць, площ, які нерідко отримували імена єврейських діячів, особливо в Петрограді та його околицях. Так, Гатчина була перейменована в Троцьк, Павловськ – в Слуцьк, Палацова площа – в Урицького, Ісаакіївська – у Воровського, Ливарний проспект – в Володарського, Володимирський – в Нахимсона, Адміралтейська набережна – в Рошаля, Таврійська вулиця – в Слуцького ж. Єлизаветград став Зінов’євськом. А місто, де був убитий цар, назвали на честь його вбивці Свердловськом.

Посилання на основну публікацію