Хлібороби Аттики втрачають землю і свободу

У VIII–VII ст. до н. е. греки населяли південну частину Балканського півострова, острови Егейського моря і західне узбережжя Малої Азії. В давнину єдиного грецької держави не існувало, майже в кожній полонині, на кожному острові утворилася самостійна держава – місто-поліс. У кожному такому, дуже невеликому по території, державі були свої правителі і військо, були встановлені закони, на основі яких судили населення. Найбільшу роль в історії Стародавньої Греції відіграли два поліси – Афіни і Спарта. На сьогоднішньому занятті ви познайомитеся з історією Афінського поліса.

 

Передісторія

 

До VIII ст. до н. е. греки населяли більшу частину Балканського півострова. Незважаючи на те, що на даній території не сформувалося єдине централізоване держава, грецькі поліси (міста-держави) були тісно пов’язані між собою завдяки релігійній та культурній єдності, а також економічному та торговельному взаємодії.

 

Одним з найбільш розвинених і сильних полісів були Афіни – головне місто області Аттіка. Як і інші землі Балканського півострова, Аттика не відрізнялася особливим родючістю: велика частина цієї області була зайнята горами, в долинах вирощували оливки, виноград і злакові, але це не давало місцевим жителям достатньої кількості продовольства.

 

Події

 

VII ст. до н. е. – вся політична влада в Афінах сконцентрована в руках родової аристократії (полісом керував ареопаг – рада знаті), яка володіла більшою частиною родючих земель. Решта населення поліса було змушене жити на межі повної убогості, непоодинокими були і випадки голоду. Все це змушувало бідних землевласників позичати гроші у багатих аристократів, що в кінцевому підсумку призводило до боргового рабства і ще більшого майновому і економічного розшарування.

 

Середина VIII ст. до н. е. – епоха давньогрецької колонізації: греки були прекрасними воїнами і мореплавцями, а недолік родючої землі спонукав їх до її пошуків за межами Балканського півострова. Тому протягом трьох століть греками було засновано безліч колоній по всьому Середземномор’ю і узбережжя Чорного моря. Це сприяло бурхливому розвитку торгівлі і збагачення можновладців і торговців, що в свою чергу призводило до посилення майнового розшарування між демосом (народом) і родовою аристократією.

 

Закони Афін цього періоду відрізнялися суворістю, за багато дрібні провини засуджували до смертної кари. По відношенню до рабів закони були ще більш суворими, можна сказати, що людина, яка потрапила у рабство за борги, повністю втрачав своїх прав.

 

Учасники

 

Дракон – напівлегендарний афінянин, один з найдавніших законодавців Стародавньої Греції, автор зводу законів, що відрізнялися особливою суворістю.

 

Солон – афінський законодавець, провів ряд реформ, спрямованих на розв’язання проблеми боргового рабства і соціального розшарування.

 

Висновок

 

До кінця VII ст. до н. е. майнове розшарування досягло апогею, все більша кількість громадян втрачала свободу і права, потрапляючи в боргове рабство. Зростало невдоволення серед демосу, який бажав позбавити родову аристократію монополії на владу і домогтися рівних з нею прав. Афінський поліс перебував на межі відкритого політичного конфлікту, який був вирішений завдяки реформам, проведеним Солоном: були скасовані всі борги і роль народного зібрання стала більш значною.

 

Конспект

 

У Середній Греції перебувала область Аттика (рис. 1). Її головним містом були Афіни. Майже вся решта Аттика була покрита горами, в гірських районах жителі розводили овець, свиней та кіз. У прибережних селищах жили рибалки, які займалися ловом морської риби.

 

Грунту для зернових в Аттиці, як і в більшій частині решти Греції, були неважливі, зате виноград і оливки тут росли чудово. Оливи – невеликі вічнозелені дерева з викривленим стовбуром і сріблястими листям. На деревах росли зеленуваті плоди, які називаються оливками або маслинами. Греки їли оливки свіжими, солоними та маринованими, вымачивая їх у виноградному оцті. З оливок видавлювали золотисте високоякісне масло. Кращі сорти оливкової олії йшли в їжу, на ньому смажили рибу, ним заправляли овочі і ячмінну кашу. Гірші сорти оливкової олії вживалися для освітлення. Масло наливали в глиняний світильник з вузьким носиком, в який вставляли гніт. Коптящий вогник ледь розганяв темінь, але іншого способу висвітлювати будинок греки не знали. У багатих будинках вечорами запалювали десятки світильників, у бідних – один-два. Оливковою олією змащували опіки, воно входило до складу ліків. Греки натирали їм тіло при відвідуванні лазні, перед спортивною боротьбою (шкіра ставала слизькою, противнику важче було зробити захоплення). Під час збору оливок зривати їх треба було руками по одній. При зборі оливок трясти гілки не слід було: впали і пом’яті оливки сохнуть і дають менше олії. Іноді оливки обережно збивали палицями, тут же збираючи (рис. 2).

 

В Аттиці на схилах пагорбів вирощували виноград. З його соку робили вино. Греки не пили вино чистим, а розводили його водою. Пияцтво різко засуджували.

 

У VII столітті до н. е. влада в Афінах належала знаті. Простий народ, по-грецьки демос, в управлінні не брав. На пагорбі, присвяченому богові Аресу, засідав ареопаг – рада знаті. З числа знатних і багатих афінян обирали архонтів – правителів і суддів. В Афінському полісі діяли суворі закони, написані архонтом Драконом. Навіть за дрібне злодійство засуджували до смертної кари.

 

Кращими землями в Аттиці володіли знатні люди. Селяни Аттики часто голодували, у багатьох не вистачало навіть насіння для нового посіву. Доводилося брати в борг у багатих сусідів. На селянській землі з’являлися боргові камені. На них було вирізане ім’я знатного людини, що дав у борг зерно або срібло, ім’я боржника та строк повернення боргу. Якщо селянин не віддасть боргу, у нього відберуть землю. Але сім’ю треба годувати, і доводиться знову залазити в борги. Багатьом селянам загрожувала доля стати рабами. Знатний рабовласник міг послати раба-боржника на будь-які роботи і навіть продати його на чужину. Афінський демос став озброюватися на боротьбу зі знаттю, вимагаючи скасування боргового рабства і переділу землі (рис. 3).

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Виступ Івана Болотнікова