Характеристика країн Заходу в перші повоєнні роки

Друга світова війна завдала все, брали участь у ній країнам величезної шкоди. Матеріальний збиток склав 3300 млрд. Руб. Безліч міст, посел-ков, сіл лежало в руїнах. Перед усіма державами, особливо провідними країнами, встала найскладніші завдання повоєнного життя:
– Демобілізація багатомільйонних армій;
– Забезпечення людей роботою, житлом, коштами на первісне облаштування, можливістю здобути освіту та професію;
– Проблема реконверсії, тобто переведення економіки на мирні рейки.
Це були загальні для всіх проблеми, але при цьому була і національна специфіка.
США. Америка була єдиною з провідних країн світу, яка на відміну від інших отримала вигоди від війни. Частка США в економічному виробництві західного світу становила 55%. В Америці знаходилося 75% світових запасів золота. Долар був провідною валютою західного світу.
Великобританія. Її людські втрати були в четвер менше, ніж під час Першої світової війни, але матеріальний збиток був величезний, в тому числі і за рахунок масованих бомбових ударів німецької авіації. Падіння виробництва перевищило 10%. Її державний борг потроївся. На світовому ринку її істотно потіснили США і навіть у країнах Британської імперії американський експорт в півтора рази перевищив англійська. В цілому за роки війни Великобританія втратила 25% національного багатства.
Франція. Вельми серйозно постраждала від війни. Рівень промислового виробництва впав до 38%, а сільського господарства – до 60% від довоєнного. Країну захлеснула інфляція (вартість франка знизилася в 6 разів). Серйозно ускладнилися відносини з колоніями, особливо в Індокитаї, де незабаром спалахнула війна, яка ще більш посилила і без того непросту ситуацію. Мало того війна фактично розколола французьку націю.
Німеччина. В економіці потерпілої поразку країни склалася ситуація близька до колапсу. У 1945 р рівень промислового виробництва склав всього 12% від довоєнного, тобто економіка країни по істоти впала. Відчувався гострий дефіцит продовольства, житла, медикаментів. Міська інфраструктура була зруйнована. Більшість німців голодувало. Економічна криза доповнювався повної дезорганізації фінансової системи. Інфляція становила 600% по відношенню до довоєнного. Державний борг перевищив 370 млрд. Марок. Населення було повністю деморалізоване. Характерною рисою умонастроїв стали внутрішня спустошеність, апатія, озлобленість і страх перед майбутнім, оскільки доля країни була абсолютно неясна.
Така була вихідна ситуація, з якої почався процес післявоєнного відновлення. Практично скрізь він супроводжувався найгострішої ідейно-політичною боротьбою, в центрі якої були питання про роль держави в переході на рейки мирного життя і характері соціальних відносин в післявоєнному суспільстві.
За аналогією з попереднім періодом післявоєнного життя, з боку правих сил знову зазвучали заклики до відходу держави зі сфери економіки. Однак політична еліта провідних країн, пам’ятаючи про наслідки цього кроку в минулому, не поспішала слідувати цим рекомендаціям. Було очевидно, що відхід держави від рішень найскладніших проблем післявоєнного часу чреватий величезними витратами. І подальший суперечка розгорілася вже навколо питання про масштаби та форми державного регулювання цього процесу.
Поступово визначилося два варіанти реалізації:
1) модель державного регулювання, яка передбачала пряме втручання держави в економіку (Франції, Англія, Австрія).
Заходи:
– Націоналізація ряду галузей промисловості і банків;
– Націоналізації залізничного транспорту та енергетики, газова промисловість, водний транспорт, частина авіакомпаній, значна частка радіомовлення;
– Розробка планів модернізації та реконструкції промисловості, тобто закладені основи державного програмування основних параметрів економіки (свого роду системи планування);
2) збереження можливостей для вільного функціонування ринку при наявності непрямих методів державного регулювання економіки – через податки і кредити (характерно для США).
У Західній Німеччині, окупованій військами союзників, про реконверсії мова взагалі не йшла. Там стояла проблема відновлення повністю зруйнованого і паралізованого війною господарства.
Ще більші суперечки виникли навколо питання про характер соціальних відносин у поствоєнних реаліях. Суспільні очікування були пов’язані з початком переходу до більш справедливого і досконалого суспільству. Не рахуватися з цими настроями було неможливо. Головне місце тут займала проблема трудових відносин, а також подальше проведення соціальних реформ, розширення і зміцнення соціальної інфраструктури:
– Підвищення МРОТ,
– Розширення системи соціального забезпечення,
– Введення медичного страхування,
– Будівництво дешевого житла,
– Забезпечення сталого доходу фермерів і т.п.
Зрушення, які відбулися в соціально-економічній сфері, знайшли відповідне відображення і в політико-правовій області. Практично всі провідні партії Західної Європи та США сприйняли ідеї реформізму, в т.ч. і англійські консерватори, і американські республіканці. Базові ідеї ліберального реформізму знайшли відображення в нових Конституціях європейських держав, зокрема в конституціях Франції, Італії та ФРН, в яких, разом з політичними свободами, були зафіксовані і найважливіші соціальні права громадян: на працю, на відпочинок, на освіту і т.д .
Однак, незважаючи на загальні тенденції здійснення відновлювальних заходів, мали місце і національна специфіка їх реалізації.

Посилання на основну публікацію