Встановлення імперії

Змовники, які вбили Цезаря, хотіли відновити республіку. Чи вдалося їм здійснити свої плани? Хто втрутився в боротьбу за владу в Римі? Який порядок правління був встановлений у другій половині I століття до н. е..? Про це ви дізнаєтеся на нашому сьогоднішньому занятті.

 

Передісторія

 

15 березня 44 року до н. е. групою змовників-сенаторів був убитий римський диктатор Гай Юлій Цезар. Це подія порушило політичну стабільність республіки і призвело до громадянської війни між прихильниками цезаря і прихильниками старої республіки.

 

Події

 

Змовникам не вдалося схилити народні маси на свій бік, і вони в поспіху залишили Рим, оговтавшись на Балканський півострів, де змогли зібрати свою армію і приготуватися до збройного протистояння.

 

Вже 23 листопада 43 року до н.е. був виданий закон Тиция, поклав початок так званому тріумвірату (другого в історії Риму) і наделявший його учасників практично необмеженими повноваженнями.

 

У тріумвірат увійшли найбільш впливові прихильники Цезаря Антоній, Октавіан і Лепід. Кожен з них мав свої особисті інтереси в боротьбі за владу, але, загальний ворог, в особі втікачів вбивць Цезаря змусив їх об’єднати сили.

 

Через рік (3 жовтня 42 року до н. е..) тріумвіри розбили війська своїх супротивників в битві при Филипах, а лідери республіканців (Брут і Кассій) покінчили з собою.

 

Після перемоги члени тріумвірату розділили між собою території республіки: Октавіан отримав західні провінції, Антоній – східні, Лепиду дісталася Африка.

 

Але такий стан речей не призвело до закінчення кризи. Незабаром Октавіан усунув Лепіда і вступив у відкрите протистояння з Антонієм, яке закінчилося в битві біля мису Акцій (31 рік до н. е..), що завершився перемогою Октавіана. Приблизно через рік його війська зайняли головний опорний пункт покінчив життя самогубством Антонія – Єгипет.

 

Після цього Октавіан повернувся в Рим (27 рік до н. е..), оголосивши про закінчення громадянської війни та встановлення миру в республіці. Він також відмовився від титулу диктатора, але натомість отримав титул принцепса і народного трибуна, що в поєднанні з повним контролем над армією давало йому практично необмежену владу.

 

Учасники

 

Октавіан Август – засновник і перший правитель Римської імперії, прийомний син Юлія Цезаря.

 

Марк Антоній – учасник другого тріумвірату і головний конкурент Октавіана.

 

Емілій Лепід – член другого тріумвірату, найменш впливовий з усіх.

 

Марк Юній Брут – один з організаторів змови проти Цезаря, а потім противник тріумвірату, який увійшов в історію як втілення зради.

 

Гай Кассій – один з організаторів змови проти Цезаря, противник тріумвірату.

 

Висновок

 

Саме отримання Октавіаном титулу принцепса прийнято вважати за точку смерті республіки і створення імперії. Хоча варто зазначити, що республіка зберегла своє номінальне існування, відтепер в руках правителів-принцепсов була сконцентрована величезна політична влада і вплив, що дозволяло їм, наприклад, практично повністю ігнорувати сенат. Таким чином, 27 рік до н. е. є датою встановлення нового порядку, імперії-принципату.

 

Конспект

 

Вбивці Цезаря не отримали підтримки, більше того, сенат прийняв рішення поховати Цезаря з пошаною і не скасовувати його рішення. Боячись гніву народу, Брут і інші його прибічники втекли з Риму на Балканський півострів.

 

Після смерті Цезаря найбільшим впливом на солдатів і народ користувався консул Марк Антоній. Він був другом і соратником Цезаря. У ці ж дні придбав популярність спадкоємець Цезаря, онук його улюбленої сестри Октавіан. У 43 р. до н. е. Марк Антоній (рис. 1), Октавіан (рис. 2) і полководець Емілій Лепід (рис. 3) утворили тріумвірат. Об’єднавшись, вони розгорнули терор проти прихильників республіки. У 42 р. до н.е. союзники розгромили республіканців. Брут за старим римським звичаєм покінчив життя самогубством, кинувшись на меч.

 

 

Переможці поділили між собою владу: Октавіан отримав в управління Захід і залишився в Римі, Антоній став правителем східних провінцій. У долі Антонія велику роль зіграла Клеопатра. Він полюбив цю привабливу і розумну жінку. Одружившись на Клеопатрі, Антоній переїхав у столицю Єгипту Александрію.

 

Октавіан не втомлювався переконувати сенат і народ у зраді Марка Антонія. Він говорив, що Антоній забув борг римського полководця, що його зачарувала чужоземна цариця. У 31 р. до н. е. біля мису Акцій, у західній Греції відбулася битва флотів Октавіана і Марка Антонія (рис. 4). У розпал битви Клеопатра дала наказ єгипетського флоту вийти з бою. Марк Антоній, не вірячи в зрада коханої жінки, кинувся за нею. Флот Антонія зазнав поразки. Не бажаючи потрапити в руки ворогів, Марк Антоній покінчив життя самогубством.

 

Римські війська зайняли Єгипет. Говорили, що Октавіан хоче провести Клеопатру під час тріумфу по вулицях Риму. Вона вважала за краще смерть ганьбі. Єгипет був перетворений у римську провінцію.

 

Октавіан оголосив про закінчення громадянських війн та встановлення миру в Італії і провінціях. Сенат хотів піднести йому титул диктатора, але Октавіан відмовився, віддавши перевагу почесне прізвисько Серпень – священний. Будучи полководцем римської армії, він постійно носив звання імператора – полководця, удостоившегося тріумфу. Також він був довічним народним трибуном, неодноразово переобирався на посаду консула. У його руках знаходилося управління багатьма провінціями.

 

Починаючи з Октавіана Августа, одноособових правителів Риму називають імператорами, а Римське держава – імперією.

ПОДІЛИТИСЯ: