Влада і право в середньовічній Європі

За весь час існування людства права і обов’язки в суспільстві активно розвивалися. У середньовічній Європі, незважаючи на спроби створити єдиний звід законів, права у людей колосально відрізнялися. Найважливішу роль у визначенні місця грало походження, наявність “Блакитний Крові”.

Саме в середні століття активний розвиток отримала приватна власність, що і призвело до розшарування прав. Далеко не всі землі належали монарху, більшість земель було віддано у приватну власність феодалів, які, пов’язані клятвою вірності, в разі потреби мали встати під прапори своїх сеньйорів. Правитель рідко втручався і дозволяв своїм васалам самостійно вершити суд на своїх землях, часто єдиним винятком були суперечки між феодалами і, що б не допустити міжусобних воєн, король, герцог або інший ватажок (титул носив різну назву в різних країнах) дозволяли конфлікт через суд. Слово феодала – закон. Саме за таким принципом вирішувалися внутрішні конфлікти. Якщо сеньйор не був зацікавлений в результаті, то можна було очікувати неупередженого і чесного суду, в більшості ж випадків справедливості чекати було звідки і рішення виносилось на благо можновладців.

Другим потужним важелем для управління була церква. З її думкою не можна було не рахуватися, навіть правителі знаходилися в деякому підпорядкуванні, боячись бути відлученими від церкви. Більшість людей в середньовічні часи були віруючими. При такому результаті монарх міг втратити підтримку народу, що послабило б його владу. Яскравим прикладом є накладення п’ятирічного інтердикту на Англію (1208-1213) у зв’язку з відмовою Іоанна Безземельного прийняти призначеного Римом архієпископа. У підсумку Іоанн був змушений визнати себе васалом папи римського. Через крайню побожності це було могутньою зброєю проти супротивників тата.

Активно практикувалися церковні суди. Пошук правди лягав на плечі інквізиції. Головним способом були тортури. Їй було придумано безліч витончених знарядь тортур. При попаданні в руки церкви людина позбавлявся всякого права, екзекутор отримував повну владу над тілом жертви і міг використовувати будь-які засоби для отримання визнання. Найчастіше після закінчення допиту чоловік був готовий зізнатися у всьому, аби припинити свої страждання. Найбільш поширеним методом страти було спалювання на багатті. Вважалося, що це очищає людину і звільняє його душу. У деяких країнах відьмою вважалася жінка важила менше 50 кілограмів, тому що було прораховано, що це максимальна вага який могла витримувати мітла. Для визначення ваги найчастіше застосовувалося випробування водою: мотузкою пов’язували великі пальці лівої руки і правої ноги і правої руки і лівої ноги. Після цього підозрювану кидали в воду і, якщо вона тонула, їй зберігали життя. У зворотному випадку жінку визнавали відьмою і спалювали на багатті. У найбільш розвинених містах Європи для встановлення ваги використовували ваги. Гоніння припинилися лише до 1820г. За підрахунками за весь час полювання на відьом було страчено близько 50 тисяч чоловік.

З цього випливає, що права в середньовічній Європі були поділені між духовенством і феодалами. І не дивлячись на те, що в руках останніх була офіційна влада, церква мала більш широкий вплив на населення.

У той час життя протікала по варварським законам, але саме тоді було покладено початок сучасним прав людини. Так в 1215 році була підписана велика хартія вольностей завдяки Необачному правлінню Іоанна Безземельного. Зійшовши на престол він почав конфлікт з Францією, ніж дуже швидко виснажив казну. У пошуках коштів він почав вводити надмірно великі податки, геть перестав слухати думки баронів. Високі податки і кричуща неповага короля породили загальне невдоволення. У 1201 графи і барони відмовилися висунутися в похід на вимогу Іоанна, поки він не почне дотримуватися їх законні права. Завдяки підтримці тата їм вдалося примусити короля підписати хартію. За цим договором призначалося 25 баронів, які стежили за виконанням законів королем і інших посадових осіб. У разі не виконання вони повинні були силою примусити монарха, але королівська сім’я залишалася недоторканною. Рішення про склад цих двадцяти п’яти баронів приймалося голосуванням. Хартія значно обмежувала можливості правителя по відношенню до своїх васалів. Недоліком цього документа було те, що він розширював права лише привілейованих станів, а не всього населення. Крім хартії вольностей Європа так само зобов’язана Англійському парламенту виданням “Хабеас корпус акт” (нехай пред’являть тіло). Він дозволяв будь-кому, хто не згоден із затриманням, відкликатися на суд.

Саме ці 2 документи дозволили варварської, середньовічної Європі, встати на шлях розвитку і вдосконалення прав людини.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Радянська «Барбаросса»