Відносини СРСР з державами Заходу

У листопаді 1933 США визнали Радянський Союз і встановили з ним офіційні дипломатичні відносини. Італія в 1935-1936 рр. захопила Ефіопію. Німеччина і Японія в листопаді 1936 підписали так званий «Антикомінтернівський пакт», спрямований проти СРСР. Пізніше до цього пакту приєдналися Італія та Угорщина.

У липні 1936 – березні 1939 йшла громадянська війна в Іспанії. Проти республіканського уряду, який переміг на виборах, виступили «фалангісти» на чолі з генералом Франко. Його заколот підтримали Італія та Німеччина. Допомога Іспанській республіці надавали антифашистські сили. З посланців багатьох країн були створені інтернаціональні бригади. СРСР направив в Іспанію військових радників, льотчиків, танкістів; поставляв різні види озброєння, включаючи літаки і танки. Але в березні 1939 р перемогу здобув Франко.

У цих умовах керівництво СРСР, з одного боку, виступало за обмеження зростання озброєнь, прагнуло зупинити експансію німецького фашизму, надавало допомогу жертвам агресії (Китаю, Ефіопії, Іспанії); з іншого боку, в 1934 р СРСР вступив у Лігу Націй, в 1935 р підписав договори про взаємну допомогу з Францією та Чехословаччиною. Покращились радянсько-англійські відносини. Влітку 1935 VII конгрес Комінтерну оголосив головною небезпекою фашизм і запропонував своїм прихильникам проводити політику Народного фронту і розширення соціальних прав трудящих.

Сталінське керівництво, вважаючи неминучим зіткнення «світового капіталізму» з «першою країною соціалізму”, не робило серйозних відмінностей між фашистськими режимами і урядами інших західних країн. Зберігалася прагнення Сталіна перетворити Комінтерн в надцентралізовану світову партію, погоджувати всі свої дії з «вождем». В Іспанії радянські спецслужби продовжували боротьбу з «троцькістами», анархістами, втручаючись у внутрішні справи країни.

Англія, Франція і США мали підстави для недовіри до СРСР. Разом з тим західні держави нерідко прикривали миролюбними фразами свою колоніальну політику, бажання направити німецьку агресію на схід, проти СРСР. Прикладом закулісних угод стало Мюнхенська угода (вересень 1938), за яким Англія, Франція, Італія і Німеччина за відсутності представників Чехословаччини домовилися про передачу Німеччині західних земель (так званої «Судетської області») цієї суверенної республіки. Уряд Чехословаччини відмовилося від радянської допомоги і ухвалило рішення Мюнхенській конференції.

Посилання на основну публікацію