Віденський конгрес: коротко

У вересні 1814 р. відкрився Віденський конгрес, на якому були представлені всі європейські держави. Він тривав до червня 1815 р. Конгрес затвердив міжнародний порядок, який увійшов в історію під назвою Віденська система. Вона включала два основних елементи — реставрацію, наскільки можливо, донаполеонівських порядків і нові кордони на користь переможців.

Учасники конгресу змушені були рахуватися з тими соціально-економічними та політичними змінами, які відбулися у Франції. Нові власники зберігали придбану власність, уравнивалось в правах старе і нове дворянство буржуазного походження. На Францію накладалася контрибуція в 700 млн. франків, до її виплати північно-східні департаменти країни окуповувалися союзними військами, а дії французького уряду потрапляли під контроль чотирьох союзних (англійського, російського, австрійського, прусського) послів у Парижі.

Віденський конгрес затвердив нові кордони в Європі. Франція зберігала свою територію в межах 1792 р. Закріплювалася роздробленість Німеччини та Італії. Створювався Німецький союз з 38 німецьких держав під заступництвом Австрії. Пруссія розширювалася за рахунок Саксонії і западнонемецких земель навколо Рейну, частини Герцогства Варшавського р. з Познань. Ломбардія і Венеція передавалися Австрії. До складу Російської імперії увійшла частина Герцогства Варшавського під назвою Царство Польське з відносно великою внутрішньою автономією. Норвегія отнималась у союзника Наполеона I — Данії і передавалася під владу Швеції. Англія розширила свої колоніальні володіння за межами Європи.

Значним доповненням до Віденської системи став Священний Союз, створений за пропозицією Олександра I. Його головна мета полягала у наданні взаємної допомоги для захисту монархічної влади, християнської релігії, основ Віденської системи. Священний Союз перетворився в інструмент збройного придушення революцій і національно-визвольних рухів 20 — 40-х роках XIX ст.

Віденська система проіснувала кілька десятиліть і носила суперечливий характер. З багатьох питань європейської і світової політики між її засновниками існували розбіжності.

Посилання на основну публікацію