Великобританія під час Другої світової війни

Великобританія під час Другої світової війни не була окупована Німеччиною, але це не врятувало країну від руйнувань, втрати населення і ресурсів. Авіація і флот Третього Рейху регулярно завдавали ударів по містах Британських островів, топили кораблі і підводні човни, сухопутну військову техніку. Гинули британці і на фронтах Другої світової, оскільки уряд країни відправляло своїх солдатів на Середній і Далекий Схід, Японію, Азію, Балканський і Апеннінського півострова, Атлантику, Скандинавію, Індію, Північну Африку. Приймали участь британці у вторгненні в Німеччину в останні місяці війни, захоплення і окупації Берліна. Тому наслідки, підсумки і результати Другої світової війни були важкими для Великобританії в економічному, соціальному і політичному плані. Уряд країни оголосив війну Гітлеру і Німеччини вже 3 вересня 1939, відразу після захоплення Польщі, і до 2 вересня Британія перебувала в стані війни з Третім рейхом. Тільки після капітуляції Японії війна для британської держави і його населення була закінчена.

Економічне і політичне становище в кінці 1930-х рр.

Перед вступом у війну Великобританія занурилася в затяжну економічну кризу, що паралізувала економіку, зовнішні ринки, торгівлю, роботу підприємств. В результаті чого, працівники постійно виходили з демонстраціями на вулиці, відмовлялися виходити на роботу, підприємства стояли, на ринки не надходила британська продукція. Капіталісти через це кожен день втрачали величезні суми і позиції в світовій економіці.

На чолі уряду перебував Н. Чемберлен, який прагнув створити сильну країну, здатної конкурувати з Німеччиною, а також співпрацювати з нею. Такий зовнішньополітичний курс підтримували монополісти, які мали свої підприємства в багатьох англійських колоніях. Про плани зблизитися з Німеччиною говорить той факт, що вже на початку 1930 р представники політичних сил Англії і великі промисловці регулярно збиралися в будинку сімейства Асторів (британські мільйонери), щоб розробити план співпраці з Гітлером. Таємне співтовариство отримало назву Клівлендський гурток, про існування яких знали лише обрані. Громадяни країни не підтримували плани уряду, тому зближення з Німеччиною мало стати для них доконаним фактом.

У 1930-х рр. Англія, як і її союзниця Франція, намагалися дотримуватися політики «умиротворення», фактично закриваючи очі на дії Гітлера в Центральній Європі. Підписуючи в 1938 р Мюнхенська угода, Н. Чемберлен, як і Е. Даладьє, сподівалися, що Німеччина продовжити захоплювати Схід Європи.

Після цього були підписані декларації про ненапад і були дані зобов’язання про те, що Англія підтримає Німеччину в разі початку війни.

Чемберлен під тиском британського суспільства змушений був почати антинімецьких переговори з Радянським Союзом і Францією. Окремо збиралися представники політичних кіл Англії, Франції і США. Подібні дії нічим конкретним не закінчувалися, тому Гітлер і почав вторгнення в Польщу.

Британія у війні: початковий період

Оголосивши 3 вересня 1939 р війну Німеччині, Чемберлен намагався утримати країну від безпосередньої участі у воєнних діях. До травня 1940 р велася «дивна війна», яка закінчилася захопленням Бельгії, Голландії та Франції. Після цього уряд Чемберлена стало готуватися до війни. Щоб Гітлер не скористався флотом французів для нападу на Британію, англійці першими напали. Метою стала гавань Мерс-ель-Кебір, розташована в Алжирі. Знищивши величезну кількість кораблів, Англія захопила багато судів, які стояли в британських портах. Крім того, відбулася повна блоку французького флоту в порту Олександрія (Єгипет).

У цей час Гітлер розпочав зосереджувати війська на берегах Ла-Маншу, готуючись до вторгнення на Британські острови. Перший удар був нанесений не з моря, а з повітря. У серпні 1940 р німецька авіація завдала серію ударів по військовим заводам, підприємствам, аеродромах Великобританії. Постраждали і великі міста. Нальоти здійснювалися, в основному, по ночах, що призводило до загибелі значної кількості мирних жителів. Цілями бомбардувань ставали вулиці, житлові будинки, собори, церкви, стадіони, фабрики.

Британська авіація, підтримувана Канадою і США, наносила удари. В результаті чого, у вересні 1940 р і Німеччина, і Британія, були виснажені постійними нальотами, загинуло багато людей, постраждала техніка, що унеможливлювало плановане вторгнення німців на Британські острови. Ретельно продумана операція «Морський лев» була Гітлером відкладена, оскільки літаків не вистачало, щоб зломити опір Британії, яка боролася з Третім Рейхом в поодинці. США військової допомоги не надавали, а лише дали бойові суду, з яких здійснювали виліт британські літаки.

Сили британської армії

Основу могутності Великобританії становив флот, який був одним з найсильніших в Європі. На 1939 p кількість військовослужбовців різних рангів в армії становило близько 900 тис. Чоловік, і ще 350-360 тис. Солдатів були розміщені в колоніях. На Британських островах були зосереджені основні сили держави – регулярні дивізії і бригади – територіальні, піхотні, кавалерійські, танкові. У резерві перебувало сім дивізій регулярного характеру і безліч окремих бригад, сформованих на основі англійців та індійців.

Перед війною різко зросла кількість одиниць авіаційної техніки, яка була передана на баланс армії. Авіація була посилена бомбардувальниками, а флот – лінкорами і авіаносні кораблі.

Події 1941-1944 рр.

Увага Гітлера від Британії було відвернуто влітку 1941 р, у зв’язку з нападом на Радянський Союз. Положення Німеччини значно ускладнилося після вступу США у Другу світову війну. Вести військові дії на два фронти Гітлер не міг, тому кинув всі зусилля на боротьбу проти СРСР і рухами опору, що виникли на окупованих територіях. Поки Німеччина захоплювала СРСР і встановлювала там свої порядки, Британія і США домовилися про співпрацю, в результаті чого були перехоплені таємні німецькі документи, радіопереговори, налагоджені поставки продовольства і сировини на Британські острови.

Війська Великобританії в 1941 р програли кілька битв на азіатському фронті, вистояли тільки британські колонії в Індії. Зазнавали втрат англійці і в Північній Африці, але посилення армії американцями дозволило в 1942 р переламати ситуацію на користь союзників. Гітлер в 1943 р відвів війська з Африки. Далі були поступово відвойовані італійські острови, в тому числі Сицилія, Салерно, Анціо, що змусило Муссоліні капітулювати.

У листопаді 1943 р відкрилася роботою першої антигітлерівської коаліції, яка проводилася в Тегерані. На ній були присутні Сталін, Черчілль і Рузвельт, які домовилися про звільнення Франції і відкриття другого фронту. У червні 1944 р союзницькі війська стали поступово звільняти Бельгію і Францію, витісняючи з окупованих територій німців. Третій Рейх програвав битву за битвою. Ситуацію погіршило і наступ радянських військ на фронтах війни.

Капітуляція Німеччини

У 1945 р англо-американські війська почали наступати в напрямку Німеччини. Німецькі міста і підприємства перетворювалися на руїни, оскільки бомбардувальники постійно наносили удари по різних об’єктах, багато з яких були унікальними пам’ятками історії, культури та архітектури. Численними жертвами ударів ставали і мирні жителі.

В кінці зими – початку березня 1945 р британські війська в складі союзних військ, сприяли відтискування німецьких військ за Рейн. Наступ відбувався в усіх напрямках:

  • У квітні капітулювала армія Німеччини, яка перебувала в Італії;
  • На початку травня активізувалися бойові дії на північному фланзі фронту союзників, що сприяло звільненню Данії, Мекленбурга, Шлезвіг-Гольштейна;
  • 7 травня в Реймсі був підписаний акт про капітуляцію Німеччини, під яким стояв підпис генерала А. Йодля.

Радянська сторона виступила проти таких дій, оскільки документ складався в односторонньому порядку в американській ставкою Д. Ейзенхауера. Тому на наступний день в передмісті Берліна були зібрані всі союзники – Радянський Союз, Британія, США і Франція, і акт про капітуляцію був підписаний повторно. В Наприкінці травня 1945 р британці під тиском США і СРСР заарештували німецьких генералів, які командували в британській зоні окупації.

У 1945 р британська армія брала активну участь у військових діях в Південно-Східній Азії, звільняючи Бірму від японських військ. Не оминули англійці увагою і Далекий Схід, де наступ проводив Тихоокеанський флот, сформований Британією осінню 1944 р

Таким чином, британська армія брала активну участь у всіх важливих операціях завершального періоду Другої світової війни, підтримавши дії союзників і окремих держав.

Підсумки і наслідки війни для Британії

Історики оцінюють результати Другої світової війни для Англії неоднозначно. Одні вважають, що країна програла, а інші – вийшла переможницею. До основних підсумками конфлікту для Британських островів відносяться:

  • Втрата статусу наддержави;
  • Виявилася в таборі переможців, хоча на початку війни перебувала на межі окупації Третьому Рейхом;
  • Зберегла незалежність, уникнувши окупації, як багато європейських держав. Економіка була в розрусі, країна в руїнах, але внутрішня ситуація разюче відрізнялася від Польщі,
  • Франції, Данії, Голландії;
  • Були втрачені практично всі торгові ринки;
  • Колонії колишньої Британської імперії вступили на шлях здобуття незалежності, але більшість з них продовжували зберігати економічні, торговельні та культурні відносини з Лондоном. Це стало ядром формування майбутнього Співдружності Націй;
  • У кілька разів впало виробництво, яке вдалося повернути до довоєнного рівня лише в кінці 1940-х рр. Те ж саме стосувалося і економічного становища. Кризові явища долалися поступово, лише в 1953 р в Британії була остаточно скасована карткова система;
  • Розміри посівних площ і сільськогосподарських угідь скоротилися в два рази, тому на Британських островах майже півтора мільйонів гектарів землі кілька років не оброблялися;
  • У кілька разів зріс дефіцит платіжної частини британського державного бюджету.

Англія у Другій світовій війні втратила, за різними оцінками, від 245 тис. До 300 тис. Убитими, і близько 280 тис. Покаліченими, пораненими. На одну третину скоротилися розміри торгового флоту, через що Британія втратила 30% іноземних інвестицій. При цьому в країні активно розвивалася військова промисловість, що було пов’язано з необхідністю забезпечувати масове виробництво танків, літаків, зброї і озброєнь для потреб армії, а також зі значним впливом технологічного прогресу.

З огляду на ситуацію, що склалася, Британія змушена була і далі користуватися програмою ленд-лізу. З США в країну ввозилася техніка, продовольство, зброю. За це Штати отримали під повний контроль торгові ринки в регіоні Південно-Східної Азії і Близькому Сході.

Таке внутрішнє і зовнішнє становище Британії викликало занепокоєння населення та уряду. Тому політичні кола взяли курс на жорстке регулювання економіки, що передбачало створення змішаної економічної системи. Вона будувалася на двох складових – приватної власності і державне підприємництво.

Націоналізація підприємств, банків, важливих галузей – газової, металургійної, вугледобувної, авіаційної і т.д. – дозволила вже в 1948 р вийти на довоєнні показники у виробництві. Старі галузі промисловості так і не змогли зайняти ключові позиції, як це було до війни. Замість цього стали з’являтися нові напрямки і сектора в економіці, промисловості і виробництві. Це дозволило почати вирішення продовольчої проблеми, залучати інвестиції в Британію, створювати робочі місця.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Християнізація Європи