Варварські королівства Галлії та Італії

Після падіння Західної Римської імперії у 476 році на її території утворилося безліч варварських королівств, періодично змінюють один одного. В Італії утворилося королівство остготів, йому судилося проіснувати зовсім недовго. На території Галлії свою державу створив плем’я франків на чолі з легендарним правителем Хлодвігом, крестившим цей народ.

 

Події

 

Вже до середини VI століття Італія відходить під вплив Візантії, і в цей же час починається наступ німецького племені лангобардів. До другої половині VIII століття вони будуть контролювати практично весь Апеннінський півострів. Кінець цій державі прийде тільки наприкінці VIII століття, коли Карл Великий, спочатку франкський король, буде створювати свою імперію.

 

481-511 рр. – правління Хлодвіга у королівстві франків.

 

493 р. – Теодоріх, вождь остготів, стає правителем Італії.

 

537-539 рр. – підпорядкування візантійським полководцем Велизарієм більшій частині Італії.

 

568 р. – вторгнення лангобардів в Італії.

 

751 р. – королем франків стає Піпін Короткий, батько Карла Великого.

 

768 р. – Карл Великий стає королем франків.

 

Карл істотно розширює територію королівства франків. Підкорює язичницьке плем’я саксів в Німеччині, піддає розгрому держава аварів у Центральній Європі (при цьому з-під влади аварів вивільняються слов’яни – саме тоді в слов’янських мовах з’являється термін «король», утворений від імені Карл), робить походи проти іспанських мусульман.

 

774 р. – Карл Великий стає королем лангобардів, поширюючи свій вплив на Італію.

 

800 р. – Карл Великий приймає титул імператора. Кінець епохи варварських королівств. Карл намагався відновити Римську імперію, але створив державу нового середньовічного типу.

 

Висновок

 

У 800 році Карл Великий коронуется як імператор Римської імперії, з цього моменту починається нова епоха в історії Європи. Ті частини на які потім розвалиться його імперія, стануть ядрами майбутніх основних держав Європи. Але ці частини не стали б такими, якби не попередня імперії Каролінгів епоха варварських королівств. При Карлі Великому виділяється ще одна сила, значуща донині: король франків веде свою політику за посередництва папи римського, якого навіть виділить власну область, поклавши початок папській державі, просуществовавшему до другої половини XIX століття.

 

Конспект

 

На сьогоднішньому занятті ви дізнаєтеся про утворення варварських королівств в Галлії та Італії після падіння Західної Римської імперії.

 

Після розпаду гунського племінного союзу остготи жили в дунайських областях, в Паннонії, а також у Фракії і були союзниками Східної Римської імперії. Вождь остготів Теодоріх із знатного роду Амалов мав римські звання патриція і консула. Об’єднавши в 488 р. під своєю владою більшу частину остготів, Теодоріх організував за згодою восточноримского імператора Зенона похід в Італію, де правил Одоакр. Після низки завданих йому остготами поразок Одоакр уклав з Теодоріхом мир і договір про розділ Італії. Але незабаром Одоакр був убитий Теодоріхом, і в 493 р. в Італії утворилося Остготское королівство з столицею в Равенні, що включало також і області на північ від Італії аж до Дунаю — нинішні Тіроль, Швейцарії, частині Баварії, Австрії, Угорщини, а також Іллірію на східному узбережжі Адріатичного моря.

 

Основна маса остготів розселилася в Північній і Середній Італії. У Південній Італії перебували лише готські гарнізони. Розділ земель з місцевим населенням був здійснений шляхом надання готам однієї третини римських володінь землевласників за рахунок земель, раніше захоплених прихильниками Одоакра. Пізніше розділу зазнали додатково й інші землі частині римських землевласників. Остготское королівство проіснувало лише до 555 р., коли в результаті довгої війни Візантійська імперія остаточно підпорядкувала своїй владі Італії.

 

Інше варварське королівство виникло в Галлії. Германські племена франків до переселення жили на землях по нижній течії Рейну. В кінці V ст. серед франкських вождів висунувся хитрий, підступний і жорстокий Хлодвіг з роду Меровея.

 

Франків здавна приваблювали родючі рівнини сусідній Галлії, де панувала Римська імперія. Вступивши в союз з вождями інших племен, Хлодвіг повів франків в похід на Галлію. У 486 р. в запеклому бою біля міста Суассона франки розгромили римлян і підпорядкували собі Північну Галлію. Пізніше Хлодвіг рушив з військом на вестготів і відвоював у них південь країни. Франки підкорили і деякі германські племена на схід від Рейну.

 

У завойованій країні близько 100 000 вільних франків розселилися невеликими селами-громадами по сусідству з місцевим населенням, яке становило приблизно 6-8 млн осіб. Франки розчистили і розорали порожні землі. Кожна сім’я посіла таку ділянку, якою могла обробити своїми силами. Хлодвіг же присвоїв величезні володіння, що належали раніше римському імператору. Він і його дружинники також захопили багато маєтки місцевих великих землевласників. У маєтках працювали раби. Багато місцеві багатії з давніх римлян, галлів поспішили визнати владу Хлодвіга і стали родичатися з німецької знаттю.

 

Близько 500 р. виникла держава франків. Хлодвіг винищив інших військових вождів і багатьох своїх родичів, з якими разом завойовував Галлію.

 

Після розселення франків по всій Галлії народні збори вже неможливо було скликати. Важливі рішення він приймав сам, радячись тільки зі знатними людьми. Про його рішеннях рядовим франкам повідомляли на військових оглядах, проводилися навесні кожного року. Якщо починалася війна, як і раніше збиралося ополчення із збройних франків. Але постійною військовою силою стала дружина. Вона утримувалася за рахунок податків, що збереглися від римських часів, і військової здобичі.

 

В кожну область великої країни Хлодвіг призначав графів — правителів із близьких йому людей. Вони збирали податки, командували загонами воїнів, керували місцевим судом. Хлодвіг став вищим суддею. Переїжджаючи з одного свого маєтку в інше, він у кожному з них за участю наближених збирав данину, розбирав суперечки і судив за самі тяжкі злочини. При Хлодвиге був складений перший збірник законів франків. Введення писаних законів сприяло зміцненню єдиного порядку на всій території держави.

 

Хлодвіг і особливо його наступники, щоб зміцнити свою владу, щедро роздавали землі своїм наближеним та дружинникам у нагороду за службу. Правителі давали знаті велику владу над населенням, яке жило на цих землях: право суду, збору податків і штрафів. Поступово вільні франки позбавлялися своїх колишніх прав. Вони зберегли голос лише у зборах своєї громади. Їх рідше залучали до військової служби.

 

Хлодвіг перед смертю розділив франкське королівство між чотирма своїми синами. Його нащадки постійно воювали між собою.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Cемирічна війна