Устрій Римської республіки

В кінці IV століття до н. е. плебеї стали повноправними громадянами Риму. Вони, як і патриції, отримали право обирати і бути обраними на найважливіші магістратури (посади) в Римі. Про те, хто такі претори, цензори, квестори, еділи, диктатори, а також про устрій римської армії, ви дізнаєтесь на сьогоднішньому уроці.

 

Передісторія

 

З 753 по 509 рр. до н.е. тривав царський період історії Стародавнього Риму. У ці роки в Римі по черзі правили сім царів (див. урок «Стародавній Рим»).

 

Події

 

509-510 рр. до н. е. – останній римський цар був вигнаний. В Римі виникло нове державний устрій – республіка (від лат. «загальна справа»).

 

494 р., 449 р. до н. е. – плебеї демонстративно йдуть з громади за межі міста, прагнучи домогтися розширення своїх прав. Залишившись без великої частини армії, патриції були змушені були поступитися. В Римі виникла посада народного трибуна народного захисника, який мав право зупинити будь-яка дія влади (право вето), відмінити несправедливу, з точки зору плебеїв, рішення.

 

450 р. до н. е. – вироблені Закони XII Таблиць. Текст.

Органи державного управління

 

Народні збори – вищий державний орган. До його повноважень входило прийняття законів, рішень про війну та світі, обрання посадових осіб.

Сенат – рада, в який входило 300 осіб. Будь законопроект повинен був бути обговорено в Сенаті, перш ніж потрапити на розгляд зборів. Володів великою владою в Римі.

Учасники

 

Консул – виборна посадова особа в Римі епохи республіки. Щорічно римляни обирали двох консулів, які були рівноправними. Вони володіли вищою військовою і цивільною владою.

 

Народний трибун – посадова особа, обирався з числа плебеїв і покликаний захищати їх права, використовуючи право вето (заборону) на рішення патриціїв.

 

Висновок

 

У період республіки Рим веде успішні завойовницькі війни і поширює панування на всьому Середземномор’ї (див. уроки «Друга війна з Карфагеном»; «Встановлення панування Риму на всьому Середземномор’ї»).

 

У I ст. до н. е. республіканська форма управління державою зміниться імперією. Цьому буде передувати боротьба за владу між прихильниками і супротивниками Сенату, яка призвела до встановлення диктатури Цезаря (див. урок «Єдиновладдя Цезаря»). Перші криваві зіткнення відбудуться у зв’язку з прийняттям земельної реформи Тиберія Гракха (див. урок «Земельний закон братів Гракхів»).

 

Конспект

 

Щорічно жителі Риму збиралися на Марсовому полі – широкій рівнині за міською стіною. Тут, після жертвопринесення, Народні збори приступала до виборів консулів на майбутній рік. Кожен громадянин діставав табличку, на якій писав імена тих, за кого він подавав голос. Консулом міг стати як багатий, так і бідний. Проте за виконання посад в Римі не платили грошей, тому магістратури могли зайняти лише багатії з патриціїв і плебеїв. Обидва консула володіють однаковою владою, вони проводили набір до війська, скликали народні збори, пропонували закони. Під час війни один консул залишався в Римі, інший командував військом. Якщо ж небезпека була велика, то обидва консула відправлялися з військом і по черзі командували.

 

Народних трибунів найчастіше обирали на Форумі – головній площі міста. Трибуни могли виступати на Зборах і пропонувати нові закони, могли заборонити голосування, вважаючи закон шкідливим (рис. 1). 

В ході боротьби патриціїв і плебеїв змінився порядок поповнення сенату. У нього потрапляли без всякого вибору колишні консули, народні трибуни та інші посадові особи. Всі вони довічно ставали членами сенату. Всього в сенаті було триста осіб (рис. 2).

 

 

Сенат мав величезну владу: відав скарбницею, розробляв плани ведення війни, вів переговори з іншими державами. Вів засідання сенату один із консулів. З числа сенаторів обиралися 8 суддів – преторів; 4 эдила спостерігали за порядком на вулицях, ринках, влаштовували видовища; 20 квесторів стежили за станом скарбниці; два цензора керували громадськими роботами і збором податків; у разі надзвичайних обставин на шість місяців призначався диктатор. Сенат ні перед ким не звітував у своїх діях і не ніс відповідальності за помилкові рішення.

 

В ході підкорення Італії римляни створили велику боєздатне військо, основу якого становили землероби. Римське військо поділялося на легіони, які налічували до п’яти тисяч осіб, легіони ділилися на маніпули, маніпули – на центурії, центурія складалася з десяти контуберниев, в одному контубернии несли службу вісім-десять легіонерів (саме стільки людей працювало в одному наметі). У війську панувала залізна дисципліна. За боягузтво – стратили, за сон на посту – забивали камінням. Кожен місяць легіонери здійснювали три марш-кидка: в повному озброєнні пробігали по тридцять кілометрів. Воїни отримували платню близько 250 денаріїв. Третину грошей йшла на їжу, яку легіонери купували за свій рахунок. Їжа була простою: сир, боби, хліб. Питвом для солдатів була вода або поска – дешевий сорт вина. Вступаючи на службу, новобранець отримував форму. На тіло одягалась кольчуга без рукавів або металевий обладунок. На голову – шкіряний або металевий шолом. Озброєння складалося з списи, 2-х дротиків, меча і щита.Під час походів легіони на ночівлі споруджували табір. Навколо табору споруджувався величезний рів. Намети встановлювалися так, щоб до них не долетіли стріли противника. Табір ділився на вулиці і квартали. Табір був надійним захистом для відпочиваючого війська (рис. 3).

 

 

Перед боєм римляни будувалися в три лінії. Кожна лінія складалася з десяти загонів. У першій лінії стояли юнаки-новобранці (гастати), у другій – воїни старших і міцніше (принципи), у третій – самі надійні, чия мужність не раз випробовувалося в боях (триарии). В бій вступали по черзі. Кіннота під час бою захищала піхоту з флангів, а при перемозі переслідувала розбитого противника.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Борг Америки