Ульріх Цвінглі і Жан Кальвін

У Швейцарії лідером однієї з різновидів бюргерської (міський) Реформації став священик міста Цюріха Ульріх Цвінглі (1484-1531). Ульріх народився в заможній селянській родині, але за рішенням родини готувався на священика. У школі він писав вірші і освоїв гру на всіх музичних інструментах. У Віденському і Базельському університетах Ульріх вивчив давньоєврейську мову, Святе Письмо і класичну літературу. Серйозний вплив справили на нього базельський богослов Віттенбах і листування з Еразм Роттердамський. Ульріх отримав ступінь бакалавра, а потім і магістра філософії, став служити в якості парафіяльного священика. Цікавими були не тільки його проповіді, а й літературні твори. Гнітюче враження на нього виробляла практика відправки швейцарських військових загонів на службу іноземним державам, так як на цьому грів руки обмежене коло осіб.

До ідеї про необхідність реформування католицької церкви Ульріх Цвінглі прийшов практично одночасно з Мартіном Лютером, різниця у віці з яким становила лише кілька тижнів.

Цвінглі був рішучим прихильником республіки і, на відміну від Лютера, викривав тиранію монархів і князів. У ряді проповідей, творів і релігійних диспутів священик Цюріхського собору Ульріх Цвінглі оприлюднив основні положення свого вчення. У проповіді в 1522 він висловився проти постів і безшлюбності священиків. Під час релігійного диспуту 23 січня 1523 Цвінглі привів шістдесят сім тез, які були підтримані міською радою Цюріха, що влаштували цей диспут. За рішенням ради були проведені серйозні зміни: католицька меса і поклоніння іконам були припинені; богослужіння спрощувалося; латинська мова замінювався німецьким; монастирі були реорганізовані в школи, притулки і госпіталі, а їх майно секуляризоване; безшлюбність духовенства скасовувалося. Рада Цюріха став сам розпоряджатися церковними справами, не підкоряючись єпископу. У Цюріху городяни стали обирати пасторів і магістрат. А Цвінглі легалізував свій таємний шлюб з Анною Рейнхардт.

Реформація в Швейцарії розвивалася незалежно від Лютера. Очний Марбурзький диспут між Лютером і Цвінглі щодо спірних питань не привів до угоди. Реформатори загрузли в богословських суперечках.
Своє вчення Ульріх Цвінглі виклав у спеціальному трактаті. Його прийняли в ряді кантонів Швейцарії і в багатьох вільних містах Німеччини. Але лісові кантони залишилися вірні католицизму. Договір про право кантонів влаштовувати церковні справи на свій розсуд був порушений міжусобної війною. Цюріхци в битві 1531 були розбиті, а Цвінглі убитий. На місці загибелі в XIX в. Ульріху Цвінглі був поставлений пам’ятник.

Жан Кальвін був сином нотаріуса і народився в 1509 році у Франції. Юриста, незважаючи на навчання в Паризькому університеті, з Жана не вийшло. Він став займатися теологією і в 1532 отримав докторський ступінь за свою наукову працю – коментар до трактату Сенеки «Про лагідності». У цьому ж році він став протестантом, а в наступному за складання промові «Про християнської філософії» йому довелося тікати з Парижа на південь Франції. У 1535 р в Парижі спалили шість протестантів, і Кальвін перебрався в Базель.

У 1536 в Базелі виходить його праця «Повчання в християнській вірі». Потім на запрошення реформатора Гійома Фарель Жан Кальвін починає проповідувати в Женеві. Свої погляди на реформацію він виклав у «Катехизмі», який і був одноголосно прийнятий міською радою в 1537 Незабаром під тиском опозиції Фарелю і Кальвінові довелося виїхати з Женеви. Кальвін опинився в Страсбурзі, де продовжував свою лекційну, проповідницьку та літературну діяльність, а також одружився. Тим часом у Женеві всі політичні противники Кальвіна було страчено або загинули за свої спроби повернути вплив католицької церкви.

У 1540 Кальвін повернувся в Женеву, і генеральні збори громадян затвердило підготовлений ним проект статуту церкви. Державний устрій Женеви набуло строго релігійний характер. У керівному міському органі – малому раді – Кальвін мав величезний вплив. З противниками «женевського тата» розмова була короткою – смерть або вигнання з міста. Релігійний режим відрізнявся суворістю: театри закрилися, дзеркала були розбиті за непотрібністю, витончені зачіски «вийшли з моди».

Женева стала центром Реформації, а кальвінізм набув широкого поширення за межами Швейцарії. У 1559 р Кальвін відкрив Женевську академію, де готувалися протестантські проповідники. У 1564 р він прочитав свою останню лекцію і помер. Був похований без церемоній, без пам’ятника на могилі – її місцезнаходження невідоме.
Але в бібліотеках Швейцарії збереглося близько трьох тисяч рукописних проповідей і лекцій Жана Кальвіна. Відомо близько 1300 його листів на найрізноманітніші теми.

Жан Кальвін не визнавав жодного таїнства. Поклоніння іконам і навіть хреста вважав ідолопоклонством, зі свят визнавав лише неділю, а в церковній ієрархії – тільки сан священика. У книзі «Повчання в християнській вірі» він обґрунтував можливість змінити в кращу сторону той вирок, який винесений кожній людині Богом ще до створення світу. Для цього люди повинні бути активні, працьовиті, ощадливі, розважливі. Жан Кальвін вчив, що підприємцю, процвітаючому у своїй діяльності, судилося порятунок і на тому світі, а для гарного робочого відкривається шлях в забезпечені власники. Кальвін виправдовував рабство і колоніальну політику. Найкращим ладом він вважав олігархічну республіку. У громаді, яка сама обирала і контролювала своїх керівників, діяли суворі порядки і суворі покарання. «Краще бути в пеклі, ніж з Кальвіном в раю», – говорили сучасники.

Ідеї ??Кальвіна лягли в основу світогляду, характерного для нової буржуазної реформи – індивідуалізму. Ще сильніше виявився вплив його ідей в цілому ряді країн. Під прапором кальвінізму Нідерланди звільнилися від влади Філіпа II. У Шотландії пресвітеріанська церква була заснована учнем Кальвіна Джоном Ноксом. В Англії перемогла буржуазна революція. Але спочатку було слово.

Посилання на основну публікацію