Участь іноземних держав в Громадянській війні

Послаблення і розпад Російської імперії цілком відповідав як планам Німеччини та її союзників, так і інтересам країн Антанти. Метою Великобританії в ході Першої світової війни було взаємне ослаблення Німеччини та Росії. Мета ж Німеччини полягала в розширенні свого життєвого простору на Сході, що суперечило інтересам Англії, Франції та США. Тому укладення Брестського миру не тільки стурбувало країни Антанти, а й змусило їх безпосередньо втрутитися в російські справи. У березні 1918 р в Мурманськ прийшли англійські і французькі військові кораблі з невеликими військовими загонами. У квітні у Владивостоці висадилися японці, у серпні – англійці, американці і французи. Восени 1918 р вже весь Далекий Схід перебував під владою інтервентів.

Мети Антанти на першому етапі втручання полягали у зведенні до мінімуму наслідків Брестського миру, недопущення посилення Німеччини, а тим більше створення німецько-радянського союзу. Але незабаром Антантою було поставлено завдання повалення більшовиків. У перспективі планувалося затвердження в Росії підконтрольного Заходу ліберального уряду. Таке уряд мав заради утримання при владі погодитися на втрату деяких окраїнних територій країни і надання західним країнам контролю над нафтопромислами Баку і основними виробничими потужностями в інших регіонах. Особливі надії Захід пов’язував з національними державними утвореннями, що виникали на околицях колишньої Російської імперії. Їх перетворення на окремі держави мало послабити Росію, а самі ці держави опинилися б під повним контролем провідних західних держав.
Англійська ескадра на Мурманськом рейді. 1918

Після закінчення в листопаді 1918 р Першої світової війни країни Антанти перейшли до більш широкій підтримці білого руху. Війська Антанти висадилися в російських чорноморських портах. Однак Антанта надавала білим допомогу насамперед для того, щоб не допустити занадто швидкої перемоги червоних, оскільки ті в такому випадку могли б ліквідувати національні держави на околицях. Тому допомога Антанти білому руху виявилася в цілому незначною.

Тим більше що лідери білих відмовлялися визнавати національні державні утворення і розцінювали багато дій Антанти в Росії як недружні.

Більшовики, навпаки, визнали зрештою незалежність ряду держав, що утворилися на місці західних губерній Російської імперії. Разом з іншими невеликими країнами Східної Європи ці нові країни утворили так званий «санітарний кордон», який відокремив Радянську Росію від Західної Європи.

Переправа наступаючих на Варшаву частин Червоної Армії через Західний Буг. 1920

З метою розширення цього «санітарного кордону» Антанта розв’язала в 1920 р повномасштабну Радянсько-польську війну. Польські війська захопили великі території України і Білорусії, включаючи Київ, але потім були відкинуті радянськими військами. Однак і похід Червоної Армії на Варшаву виявився невдалим. Таким чином, завдання формування «санітарного кордону» була вирішена. Після завершення Советско- польської війни Антанта фактично припинила фінансову і матеріальну підтримку залишків білих армій в Росії.

Посилання на основну публікацію