Творчість Пушкіна

У творчості видатного російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна присутні всі літературні форми:

  • проза і поезія;
  • драматичні твори та казки;
  • вірші і поеми;
  • сонети і елегії;
  • оди і послання;
  • мадригали і епіграми;
  • навіть роман і повість у віршах.

Він багато писав і на літературознавчі теми:

  • критичні статті;
  • рецензії;
  • публіцистичні та історичні дослідження.

Узагальнюється літературна та культурна спадщина письменника його щоденниками, листами і автобіографічними нотатками. 

Пушкін був новатором у кожному жанрі, в якому писав, він ламав застарілі канони, впроваджував нові форми та новий стиль. Він повстав проти класицизму в літературі, хотів повернути трагедії її безпосередність, простоту, правдивість, властиву всім, життєву і людську багатогранність у формуванні характерів.

Вірне зображення часу, епохи, розвиток історичних характерів і подій – це всі вимоги реалістичного мистецтва, вираз глибоко продуманого і вистражданого до того часу історизму Пушкіна-громадянина, Пушкіна-психолога, його філософії історії, яка виробилася в тісному зв’язку з пануючими в ту пору інтелектуальними поглядами, одкровеннями епохи. Історично ці суспільно-політичні погляди знайшли своє відображення у повстанні декабристів, а в творчості поета – в трагедії “Борис Годунов”. 

Перетворивши російську поетичну мову, здійснивши революцію в драматургічній літературі, Пушкін звернувся до розвитку художньої прози, він вважав, що російська проза значно відстає від поезії. Був впевнений, що мова прозаїків надто витіювата і звивиста. Нововведенням у цій області стали “Повісті Бєлкіна”, у зв’язку зі стилем яких він одного разу сказав, що писати повісті треба саме так: просто, коротко і ясно. 

Найбільш плідним у творчому житті великого поета був 1830 р., так звана Болдинська осінь Пушкіна, за який він написав близько 50 творів, в тому числі закінчив роман у віршах “Євгеній Онєгін”, написав “Маленькі трагедії” – це одні з найвідоміших його творів. Лаконізм, властивий творам цього періоду творчості Пушкіна, разючий навіть для нього: це лаконізм, концентрат думок, невичерпність ідей при граничній простоті і ясності форм оповіді.

Кожна з “маленьких трагедій” – художнє дослідження глибин людської суті, моралі, психології: зажерливості й заздрості, перелюбства, ставлення до життя і смерті. Разом з тим, кожна охоплює певну історичну епоху, цікаві, різносторонні характери, породжені нею, всю повноту і суперечливість поведінки героїв. Твори Пушкіна тісно пов’язані і з народним фольклором, він часто використовував образи і сюжети народної творчості, в його казках відображені не тільки історії, але й жанрові та стилістичні особливості фольклору. 

Так твори генія літератури і думки безсмертні своєю правдивістю розвитку характеру героїв, майстерністю відображення часу, в якому вони жили, роблять розказані великим літератором історії поза часом і простором.

ПОДІЛИТИСЯ: