Тотемізм

Тотемізм – віра в надприродну зв’язок між плем’ям, громадою, групою людей і тваринам, птахом. Вважається однією з перших сходинок релігійної свідомості
Наприклад, зустрічаються випадки особливого поводження з черепами і кістками ведмедів: черепа складають у спеціальні ніші в печерах або в ящики з кам’яних плит (Драхенлох, Швейцарія; Петерсхёле, Німеччина), кістки хоронять у спеціальних кам’яних спорудах (Регурду, Південно-Західна Франція). Мабуть, ведмідь – печерний або бурий, – був тотемом для багатьох родів.
Існують дані про застосування, правда вкрай рідкісному, орнаментації – ритмічні повторення нарізок на кістках або каменях, а також про використання фарби – в першу чергу червоної охри.
Поява поховань має свідчити про те, що стародавні люди вже усвідомлювали свою відмінність від тваринного світу. Бути може, в їхніх головах зароджувалися якісь невиразні уявлення про «життя після смерті».
Зовнішність людини в епоху середнього палеоліту зазнала змін. За знайденими останкам неандертальців можна описати як низькорослих, або середнього зросту людей, великоголових. У них відсутня підборіддя виступ, мається виступаючі надглазние дуги, низький сплощений череп, потиличний виступ. Обсяг мозку в неандертальців не менш, а часом навіть більше, ніж у сучасної людини. Структура мозку, однак, більш, примітивна, наприклад, слабо виражені лобові частки мозку. Необхідно зазначити, що поряд з типом неандертальця в Європі існували й інші форми первісної людини. Ймовірно, на континенті відбувалося схрещування популяцій, яке призводило до того, що мутації або генетично сприятливі адаптації переносилися і зростали.
Бути може, до кінця середнього палеоліту починається процес формування Homo sapiens sapiens і виділення расових груп і антропологічних типів. Ці процеси яскраво виявляться у верхньому, останньому періоді палеоліту, початок якого датується часом від 37 до 32 тис. Років тому.
Верхній палеоліт – час виникнення і високого злету мистецтва. Зміни, що мали місце на межі між середнім і верхнім палеолітом, торкнулися не тільки техніку виготовлення знарядь, господарську діяльність людини, але і його фізичний вигляд. Людина верхнього палеоліту – це Homo sapiens sapiens, або кроманьонскійлюдина, за антропологічними характеристиками стоїть дуже близько до сучасній людині. Але як місце неандертальського населення зайняла популяція Homo sapiens sapiens, залишається багато в чому неясним.
У верхньому палеоліті не тільки збільшується щільність населення, а й, розширюється людська ойкумена, охоплюючи нові області на півночі і північному сході Європи і піднімаючись в гірські райони. На думку ряду вчених, лук і стріли поширюються в Європі саме в цей час. Мисливці-збирачі верхнього палеоліту мали общинно-родову організацію. Мінімально громада складається із сукупності декількох сімей, пов’язаних кровно-родинними чи близькородинними зв’язками. Вона налічувала в середньому з 25 членів. Громади могли утворювати більш велике об’єднання, зв’язки всередині якого здійснювалися через загальні ритуали, а також мережа шлюбів, яка гарантувала біологічне збереження його членів. Таке об’єднання нараховувало від 200 до 500 чоловік, в нього входило від 7 до 19 мінімальних громад.
У духовному житті кроманьйонців широко поширився тотемізм і анімізм в складному переплетенні з мисливською магією.

Посилання на основну публікацію