Торгівля і банківська справа

Успіхи в розвитку землеробства і ремесла, зростання міст і збільшення чисельності населення, що безпосередньо не зайнятого у виробництві (солдати, чиновники, духовенство і т. П.), Збільшення частки податків, виплачуваних у дзвінкій монеті, вели до зростання торгівлі. Протягом всього Середньовіччя головними предметами європейської зовнішньої торгівлі були східні барвники для тканин, прянощі і предмети розкоші (дорогі тканини, ювелірні прикраси, дорогоцінне зброю і т. П.). Внутрішньоєвропейських торгівля здійснювалася товарами, яких не було або не вистачало в якій-небудь місцевості: сіль, вироби металообробки, сукно, вино, продукти харчування (у неврожайні роки). Сухопутна торгівля була утруднена через відсутність хороших доріг. Саме цим пояснюється використання річок.
Найважливіше значення мала морська торгівля: на кораблях в районі Середземномор’я і в басейнах Балтійського і Північного морів здійснювалися основні вантажоперевезення (судно, вантажопідйомністю 100-150 т, замінювало собою десятки звичайних торговельних караванів). Навігація була нетривалою, навіть у Середземному морі до XIV в. вона обмежувалася тільки літнім часом. Зазвичай суду плавали уздовж берегів або від острова до острова. Рідко який капітан наважувався направити свій корабель далеко в море.
Вузловими центрами середньовічної торгівлі були ярмарки, на які великі торговці з різних країн Європи привозили свої товари. Особливо славилися ярмарки в Шампані на північному сході Франції та в містах Північної Італії. Для здійснення торгових операцій купці були змушені змінювати свої монети на гроші тієї країни, де проходив ярмарок. За операцію обміну міняйли отримували винагороду. Часто торговці потребували певній сумі грошей для закупівлі необхідного товару. Ці гроші вони займали під великі відсотки у лихварів. Нерідко до послуг лихварів вдавалися не лише купці, а й великі феодали і навіть королі.
Можлива втрата грошей під час подорожей змусила купців придумати засіб убезпечити свої доходи. Нова система працювала таким чином. Купець, що йшов, наприклад, з Парижа до Флоренції, виплачував агенту своїх флорентійських партнерів деяку суму. Натомість він отримував скріплену печаткою спеціальний папір – вексель. У ній була вказана сума операції. Досягнувши Флоренції, купець отримував зазначені в папері гроші (за вирахуванням відсотка за надану послугу). Так виникло банківська справа. До кінця Середньовіччя його найважливішими центрами стали Лондон, Париж, Женева, а також Венеція та інші міста Північної Італії.

...
ПОДІЛИТИСЯ: