Східна політика СРСР

На першому та другому етапах становище на західних кордонах Радянського Союзу було відносно стабільним. Однак на Далекому Сході тоді відбувалася зміна політичної карти регіону і навіть часом спалахували бойові дії за участю СРСР.

Влітку 1929 почався збройний конфлікт в Північній Маньчжурії (північно-східний район Китаю). Тут знаходилася залізниця (КВЖД), яка за угодою 1924 на рівних правах належала Радянському Союзу і Китаю. До кінця 1920-х рр. китайська адміністрація дороги в силу більш високої компетенції радянського персоналу і цілеспрямованої політики радянського керівництва була відтіснена від управління КВЖД. Поки Китай був фактично роздроблений на окремі області, це не викликало жодних ускладнень. Але в 1928 р майже вся країна була об’єднана під владою партії Гоміньдан на чолі з Чан Кайши, і становище різко змінилося. Спроба китайської адміністрації силою встановити положення, відповідне договору 1924, призвела до збройного конфлікту. У ході його китайські війська були розгромлені частинами Червоної Армії. Збройний конфлікт завершився в грудні 1929 року, але знадобилося ще два роки болісних переговорів, щоб відновити політичні відносини між двома країнами. Радянський Союз і Китай зблизила японська агресія в Маньчжурії (в вересня 1931) і в Шанхаї (в тому 1932 г.).

Захоплення Японією до Наприкінці 1931 р всій Маньчжурії та освіту тут маріонеткової держави Маньчжоу-го призвели до виникнення японського військового плацдарму на кордонах Радянського Союзу і союзної йому Монголії. У 1932 р Китай і СРСР відновили дипломатичні відносини і почали переговори про укладення договору про ненапад. Проте до початку в 1937 р повномасштабної Японо-китайської війни ці переговори не мали успіху. Перешкодою була підтримка СРСР Комуністичної партії Китаю, ведшей збройну боротьбу проти уряду Гоміньдану.

У 1937-1939 рр. японська армія захопила основні промислові та сільськогосподарські райони Китаю. Під загрозою неминучої поразки китайське керівництво пішло на зближення з СРСР. У серпні 1937 р Радянський Союз і Китай уклали договір про ненапад. Одночасно СРСР змусив гоміньданівців і китайських комуністів примиритися один з одним, припинити Громадянську війну і проголосити створення спільного антияпонського фронту. Радянська сторона зробила масовані військові поставки Китаю, що допомогло останньому стримати подальший наступ японської армії. У боях на боці китайської армії брали участь радянські інструктори і добровольці-льотчики. До 1939 р СРСР надавав активну підтримку Китаю, проте після підписання радянсько-німецького пакту про ненапад (23 серпня 1939 року) різко її скоротив, а після укладення радянсько-японського договору про нейтралітет від 13 квітня 1941 припинив практично повністю (хоча радянська допомогу КПК, яка веде боротьбу з японськими військами, тривала).
Поставлення червоного прапора над річкою Халхін-Гол. 1939
Радянсько-японський договір став багато в чому результатом проби сил між СРСР і Японією. У липні – серпні 1938 року на радянсько-маньчжурської кордоні в районі озера Хасан і з 20 по 31 серпня 1939 на монголо-маньчжурської кордоні в районі річки Халхін-Гол відбулися озброєні зіткнення між частинами Червоної Армії і японської Квантунської армії. Обидва зіткнення, в яких радянськими військами (на Халхін-Голі вони билися спільно з частинами монгольської армії) командували маршал В.К. Блюхер (Хасан) і генерал Г.К. Жуков (Халхін-Гол), закінчилися розгромом японських військ.

Посилання на основну публікацію