Священний союз: доповідь

Революції в Південній Європі з самого початку придбали міжнародне значення, а їх доля вирішувалася великими державами на конгресах Священного союзу.

Союз був утворений 26 вересня 1815 року в Парижі за ініціативою Олександра I. Прагнучи не допустити повторення жахів Наполеонівських воєн, російський імператор пропонував будувати відносини між державами на принципах християнської релігії. Першими на цей заклик відгукнулися імператор Австрії та король Пруссії, а потім до Священного союзу приєдналися всі монархи Європи, за винятком короля Великобританії, Папи Римського і турецького падишаха. Однак реалізація цього задуму російського імператора привела до абсолютно інших результатів. На практиці Священний союз вирішував конкретні завдання міжнародної політики, найважливішою з яких було придушення революцій в Південній Європі. З цією метою проводилися конгреси Священного союзу, які санкціонували втручання у внутрішні справи охоплених революціями країн і приймали рішення про те, силами якого з держав – учасниць Союзу пригнічувати ці виступи. Італійські революції придушили в 1821 р австрійські війська, а Іспанську в 1823 р – французькі. Під враженням від цих подій склали зброю і португальські революціонери.

Священний союз погасив революційну хвилю в Південній Європі, але подальші події призвели до загострення протиріч між державами, в результаті Веронський конгрес 1822 р виявився останнім, де вони намагалися узгоджено вирішувати спільні проблеми.

ПОДІЛИТИСЯ: