Світогляд середньовічного Китаю та Індії

В світогляді середньовічних китайців були химерно злиті елементи трьох релігій — конфуціанства, буддизму, даосизму. І якщо в уявленнях про Всесвіт, навколишньої природи переважали буддійські, то в сприйнятті відносин у суспільстві панували конфуціанські і даоські ідеї. Для середньовічного китайця (на відміну, наприклад, від мусульманина або християнина) турбота про безсмертя не була головною. Згідно даоського вчення, тут мало що залежало від особистих зусиль людини, великими безсмертними могли стати і мудрий філософ, і жебрак, і юродивий, причому це зазвичай відбувалося несподівано як для самих безсмертних, так і для оточуючих. Головною була турбота про земне життя, при цьому не стільки про її матеріальну сторону, скільки про моральної, суспільної.

Конфуціанці століттями переконували китайців, що вся мудрість вже пізнана їх мудрецями, і вони сформулювали єдино істинні правила життя людей. Ті, хто не живе за цими правилами, — варвари, тобто це всі інші народи, які живуть за межами імперії, на чолі якої стоїть імператор як посередник між небом і землею. Пізнання абсолютної істини означало, що створені на її основі правила життя — вічні і змінити їх не можна. Всяке відступ від них — відступ від істини. Таке світосприйняття робило застиглими, незмінними відносини в китайському суспільстві протягом багатьох століть.

Встановлені правила життя людей зовні були оформлені як ритуал, церемонії. Все життя людини була підпорядкована складній системі церемоній. Вони охоплювали основні події в житті людини, як, наприклад, народження, шлюб, смерть, і ставлення однієї людини до іншої, особливо між нижчими та вищими за рангом в суспільстві і т. д. Регламентувалося при цьому всі — хто, кому і скільки повинен здійснити поклонів, якими повинні бути жести, міміка, тон розмови. Регламентувалася навіть одяг, тип житла для різних верств і рангів суспільства. Все це пригнічувало людську індивідуальність, змушувало людину автоматично виконувати численні церемоніальні норми, встановлені для нього. В основі цієї складної ритуальної системи лежало конфуціанське вчення про борг, про необхідність беззастережного підпорядкування молодшого старшому, простої людини чиновнику, чиновників — імператору. Згідно цього вчення, наприклад, в китайській родині діти беззаперечно слухалися старших. Якщо виникало питання про шлюб, наречену або нареченого дітям вибирали батьки — цікавитися, чи люблять їх діти одне одного, було нечуваною справою, бо діти зобов’язані у всьому підкорятися батькам. Як приклад синівської поваги наводився розповідь про хлопчика, якого за ніч покусали комарі, але він навіть не поворухнувся, щоб не розбудити батька.

У середньовічній Індії поділ суспільства на касти було освячено індуїзмом. В нескінченний ланцюг народжень, смертей і нового втілення на Землі людина повинна була керуватися обов’язком виконувати правила своєї касти. Якщо він виконує їх належним чином, то в своїй наступній життя може виявитися більш високої касти, якщо погано, нижчої касти, а то і в образі тварини. Від приналежності до певної касти залежали права людини, його поведінку, визначалося навіть те, який одяг і прикраси можуть носити люди тієї чи іншої касти.

Loading..

ПОДІЛИТИСЯ: