Світогляд середньовічних мусульман

Світогляд середньовічної людини було переважно релігійним. У релігійних поглядах відбивалися і століттями зберігалися уявлення людей про Всесвіт, про устрій суспільства, про сенс життя людини. Релігії акумулювали в своїх приписах норми взаємовідносин і поведінки людей, робили їх обов’язковими для всіх своїх прихильників.

Мусульмани уявляли собі створену Аллахом Всесвіт складається з двох світів: небесного і земного. Небесний світ складається з семи небес; на верхньому небі знаходиться трон Аллаха, на нижньому — сонце, місяць, зірки. На небесах ангели живуть, там же розміщені рай і пекло.

Земля з її флорою і фауною також була створена Аллахом. На ній є все необхідне для щасливого життя людини. Перша людина — Адам зі своєю дружиною, як повідомляє Коран, жили спочатку в раю, але за намовою шайтана вони порушили заборону Аллаха їсти плодів з одного дерева, за що були вигнані з раю на землю. З тих пір люди живуть на землі. Вони повинні вірити в Аллаха і виконувати всі його заповіді. Але людей спокушають злі джини на чолі з шайтаном. Жоден вчинок людини не залишається прихованим — два ангели записують усі хороші і погані вчинки кожної людини. Людина має безсмертну душу, а його життя на землі — тимчасова. Однак від цього життя залежить, якою буде вічне життя людини — в раю або в пеклі. Головний сенс людського життя — віра в Аллаха, суворе виконання його приписів, норм шаріату з тим, щоб забезпечити собі райське блаженство.

Мусульманин був зобов’язаний підкорятися владі, бо для нього вони були не просто вищестоящими начальниками, а керували на основі тих самих норм шаріату. Бідняки не мали заздрити добробуту багатих, так як, за Кораном, багатих наділив їх благами сам Аллах. Іслам встановив жорстку і дріб’язкову регламентацію різних сторін життя людини. Життя жінок, наприклад, обмежувалася будинком (точніше — його жіночою половиною), якщо ж вони з’являлися на людях, то повинні були закривати своє обличчя. Було встановлено безліч обов’язкових молитов, обрядів, свят, строгий місячний піст. Їх повинні були дотримуватися всі. Коли наставав час щоденної п’ятикратної молитви, свої заняття заради неї повинні були залишити і великий мислитель і поет, і простий селянин, і ремісник. Кожен з них постійно і багаторазово усвідомлював, що незалежно від свого місця в суспільстві він такий же, як і всі інші люди, покірні могутності Аллаха. Це виховувало у мусульман покірність (не випадково «іслам» по-арабськи означає «покірність»), слухняність, дисципліну, але перешкоджало розвитку людської індивідуальності.

Посилання на основну публікацію