Структури управління руського міста

На думку багатьох істориків, головною рисою, що відрізняє давньоруське місто від будь-якого іншого укріпленого пункту, була наявність у ньому вічовий організації. Віче було уособленням влади городян і елементом самоврядування міста. У всіх містах були постійні місця для вічових зборів, але віче могло збиратися і в інших місцях, якщо так було зручніше городянам.

Центральною фігурою міського військового та судово-адміністративного апарату був князь, а «княж двір» був центром адміністративного життя міста. Сюди приводили на розправу злодіїв, спійманих на місці злочину, тут князь і його тіуни розбирали тяжби між городянами, сюди перед виступом у похід сходилося міськеополчення.

Існування народного ополчення надавало великим містам значення і військових центрів. Для полегшення проведення мобілізації, а згодом і справляння податків населення міст було організовано за десятковою системою – десятки, сотні, тисячі. Очолювали ці адміністративно-військові одиниці відповідно десятники, соцькі, тисяцький.

Тисяцький керував міським ополченням – тисячею і був тісно зв’язаний з міською громадою. Частина істориків вважають, що посада тисяцького була виборною. Інші вважають, що він призначався на свій пост князем, але зі схвалення віча. Тисяцький займав свою посаду не тільки у воєнний, але й у мирний час. Він брав участь разом з князем і вічем у виробленні законів, вершив суд по деяких справах, а також здійснював різноманітні представницькі функції. В обов’язки тисяцького входила також охорона внутрішньої тиші і спокою міста. У підпорядкуванні тисяцького знаходилися соцькі і десятники. Соцькі входили до складу радників князя, виконували його особисті доручення, володіли військової та адміністративно-судовою владою над сотнею. Десятники були представниками нижчої управлінської ланки давньоруського міста.
Серед істориків існують різні точки зору з приводу посади посадника, її співвідношення з князівською владою. Частина істориків розглядають посадників як княжих намісників в підлеглих йому містах, що здійснюють верховну владу від імені князя. Інші вважають, що посадник був другим за значимістю після князя посадовою особою у великих містах і його вибирали на віче. Він виконував переважно судово-адміністративні обов’язки: збирав вири та продажу, судив городян.
Судові функції в місті могли здійснювати і князівські тіуни. Проте городяни часто висловлювали невдоволення зловживаннями тиунов, що змушувало князя зміщати їх з посади. Вельми значущою фігурою в міському судово-адміністративному апараті був вирник, який отримував штрафи за вбивство, які йшли в князівську скарбницю.
Міста, що були центрами торгівлі та ремесла, потребували органах, які б регулювали ці заняття. Завідування торговими заходами і вагами Церковний устав Володимира Святого надавав церкви, яка користувалася великим авторитетом у суспільстві.

Провезення товарів в Стародавній Русі через зовнішні чи внутрішні застави, а також оренда торгових площ обкладалися спеціальним податком – митому. Його збирав особливий чиновник – митник, а місце справляння мита називалося мильниця. Митник був вельми значущою фігурою в міському управлінні. Він, як правило, призначався князем з представників боярства.

Проблемами благоустрою міст займалися Городников і мостники. У коло їхніх обов’язків входило будівництво та ремонт міських укріплень, мостів і мостових. Для цих чиновників та їхніх помічників встановлювалася тверда оплата з міської скарбниці, зафіксована в Руській Правді.

Посилання на основну публікацію