Стародавня Македонія

Стародавня Македонія, розташована на півночі Балканського півострова, в своїй південній частині межувала з грецькою областю Фессалія, від якої її відділяв гірський масив. Македонія переважно гірська країна, багата стравами лісом; втім, є в ній і родючі рівнини, в основному в прибережній смузі. Населяють країну македоняне споріднені грекам (багато античні автори навіть вважали їх однієї з гілок грецького етносу). Основними заняттями жителів Македонії були землеробство і скотарство. Ремесла і торгівля були розвинені слабко. У переважній більшості жителі країни були вільними селянами, самостійно обробляли свої наділи. Вони були об’єднані в сільські громади. Класичне рабство не отримало в цьому регіоні широкого розповсюдження.

Македонія досить довго перебувала на стадії родоплемінних відносин. Процес формування держави в ній завершився лише до V ст. до н. е. Македонська державність мала форму досить «примітивною» монархії, при якій влада царя була обмежена впливовими аристократами. Представники вищої македонської знаті іменувалися гетаірамі (букв.- товаришами). Вони входили до складу ради – органу, який чинив значний вплив на прийняття царем того чи іншого рішення, займали ключові пости у війську, були намісниками окраїнних областей, часто передаючи свою владу у спадок. Фактично такі аристократи ставали «напівзалежними» правителями, лише номінально підкорялися центральній владі.

Важливу роль в управлінні країною за традицією грало також збори війська, набиравшегося з вільних селян. Воля цього зібрання, що був пережитком «військової демократії», часом ставала вирішальною при визначенні імені нового царя. Царський престол Македонії з VI ст. до н. е. перебував у руках династії Аргеадів (вона вважалася грецької за походженням). Найдавнішою столицею держави було місто Егі, а в IV ст. до н. е. цей статус перейшов до міста Пелла.

Вже з початку класичної епохи Македонія нерідко вступала в контакти з грецькими полісами, проте аж до середини IV ст. до н. е. не грала скільки-небудь значної ролі в політичному житті Греції. У період греко-перських воєн (з 492 до 479 р. До н.е.., За царя Олександра I) вона була у васальній залежності від Персії. Потім протягом деякого часу Македонія, перебуваючи під впливом Афін, фактично входила в Перший афінський морський союз, але в роки Пелопоннеської війни намагалася лавірувати між Афінами і Спартою. Основи економічного і військового посилення Македонії та підвищення її політичної ролі в грецькому світі були закладені царем Архелаєм I (правив в кінці V – початку IV ст. До н. Е.), Значно зміцнила македонську державність і створив приближавшееся до грецьких стандартам військо. Архелай прославився і як шанувальник грецької культури, багато видатних представники якої (у тому числі драматург Евріпід) працювали, зокрема, і при його дворі.

З цього часу грекам доводилося вже рахуватися з Македонією як з державою, але серйозними претендентами на гегемонію в Елладі македонські царі поки не були. Навпаки, вони самі ще часом підпорядковувалися чужій владі. Так, в період піднесення Фів (70-60-ті роки IV ст. До н. Е.) Македонія перебувала під їх контролем.

...
ПОДІЛИТИСЯ: