США в роки «прогресивної ери»

У нове століття США вступили як динамічно розвивається країна, всерйоз претендує на лідерство серед традиційних великих держав. До цього у США були дуже сприятливі умови. Після закінчення громадянської війни 1861-1865 рр. економіка країни набирала стрімкі темпи зростання.
Найважливішими чинниками, що зумовили це зростання були:
1) завершення процесу заселення та освоєння території країни;
2) безпрецедентне розширення внутрішнього ринку;
3) географічне положення країни, яке забезпечувало безпеку і пріоритет виробництва над обороною;
4) наявність найбагатших природних ресурсів;
5) володіння великими можливостями для підвищення технічного рівня виробництва.
В результаті, стали реальністю максимальні показники економічного зростання в усіх сферах економіки. У 1890 р за обсягом промислової продукції США вийшли на перше місце у світі. Це була країна нових промислових галузей (автомобілебудування, електротехнічної, нафтової, хімічної) і нових сучасних технічних винаходів (електровози, телефони, трамваї і т.п.).
Однак наприкінці ХIХ-початку ХХ ст. вільно-підприємницький капіталізм, заснований на принципах вільного ринку, поступово вступив у стадію системної кризи. Країна з бурхливо розвивалася економікою вступила в смугу гострих соціальних конфліктів на тлі зростання політичної активності мас (особливо в робочому середовищі).
Одним із шляхів виходу з цієї кризи став реформізм. У США цей курс називали «прогресизм». В основі його лежали принципи, що отримали теоретичну розробку в економічних ідеях Кейнса: державне регулювання економіки та проведення соціальних реформ.
Причини переходу до реформізму були наступні:
1. Невдоволення рівнем життя в різних верствах суспільства;
2. Засилля фінансових і промислових магнатів (крайня монополізація економіки);
3. Розвиток руху макрейкеров («Разгребатели бруду») – викривачів усіхпороків американського суспільства.
У результаті реформаторський курс в якості своєї політичної програми висунули обидві політичні партії країни: республіканська і демократична.
Разом з тим до початку ХХ століття провідною силою в країні була республіканська партія, яка здобула на виборах 1900 переконливу перемогу. Президентом країни був вдруге обраний У. Мак-Кінлі. Саме при ньому країна досягла найвищих успіхів. Будучи представником «старої гвардії» республіканців, він пішов на вибори в тандемі з лідером «молодих реформаторів» Теодором Рузвельтом, що отримав пост віце-президента.
Але вже 14 вересня 1901, після замаху на Мак-Кінлі і його кончини, Т. Рузвельт стає Президентом США. Це був яскравий, колоритний і динамічна людина. Саме з його приходом до влади більшість істориків пов’язують початок «прогресивної ери» в історії Америки.

Посилання на основну публікацію