Спартанська олігархія

Спартанський поліс був сукупністю п’яти сільських поселень, розташованих на Пелопоннесі (області Лаконія і Мессенія). В ньому переважало сільське господарство і були слабко розвинені ремесло і товарно-грошові відносини (в ремеслі розвивалися лише ті галузі, пов’язані з військовою справою). Зовнішня торгівля фактично перебувала під забороною. Тенденція до самоізоляції призвела до посилення консервативних тенденцій у розвитку цього поліса, що мав у сутності олігархічний характер.

Як державне утворення Спарта мала назву «Спартанець». Його виникнення пов’язане з розселенням на початку 1-го тис. до н.е. на півдні Балканського півострова греків-дорійців. Вони підкорили своїй владі місцеве населення, звернувши його в безправних ілотів. Основним обов’язком ілотів став сільськогосподарський працю та забезпечення сімей спартиатов всією необхідною продукцією. Позбавлені політичних прав, ілоти повністю залежали від своїх господарів, распоряжавшихся не лише їхнім майном, а й життям. Деякі вчені характеризують илотию як особливу форму державного рабства. Ще однією соціальною групою спартанського поліса були періеки («живуть навколо»). Вони, як і спартіати, були нащадками дорійців і тому служили в спартанської армії, але не мали права голосу в народних зборах. Періеки жили відокремлено, своїми громадами і займалися ремеслом і торгівлею. Головним заняттям повноправних спартиатов була військова справа. Вони вважались кращими воїнами в межах всього грецького світу, як славилися по всій Греції і лаконское зброю. Вся система спартанського виховання була спрямована на формування ідеального воїна. Це пояснюється тим, що повноправних спартиатов було в державі Спартанець абсолютна меншість. Побоюючись заколотів і повстань ілотів, вони орієнтувалися на постійну бойову готовність. Суворість спартанського виховання увійшла в приказку, як стало прозивним і їх вимогу говорити коротко, лаконічно. Самим знаменитим є лаконічне вислів спартанки, провожавшей чоловіка або сина на війну. Вона подавала щит і говорила: «З ним або на ньому!».

Держава Спартанець очолювали два царя, герусія і колегія ефорів. Царі входили до ради старійшин, або герусию, члени якої були старше 60 років, так як спартіати вважали, що тільки вік приносить мудрість і досвід. Герусія, члени якої обиралися народними зборами довічно, керувала всіма справами спартанського поліса — фінансовими, судовими й військовими. Фактично політична влада в Спарті була розділена між герусией і народними зборами. Однак на відміну від афінського це народне зібрання проводилося від випадку до випадку і не обговорювало питань, а тільки голосувало за ним. Брали участь в голосуванні спартіати, які досягли тридцятирічного віку. Виключне становище займала в Спарті колегія з п’яти наглядачів, або ефорів. Ефори відали цивільною юрисдикцією, здійснювали контроль за діяльністю герусии і народного зібрання, вели нагляд за мораллю в суспільстві.

Афіни і Спарта, які були найбільшими державними утвореннями в Балканської Греції, стали головними центрами об’єднання більш дрібних міст-держав. Навколо Афін об’єднувалися демократичні поліси, а навколо Спарти — олігархічні.

...
ПОДІЛИТИСЯ: