Соціально-економічна характеристика Давньоруської держави

В історичній науці не припиняються дискусії про природу Давньоруської держави. Прихильники традиційних поглядів вважають Київську Русь ранньофеодальної монархією (Б.А. Рибаков, Б.Д. Греков), в якій основні риси феодалізму ще не отримали достатнього розвитку. Іншу точку зору являє петербурзький історик І.Я. Фроянов. Формування давньоруської державності він бачить у розвитку системи племінних союзів східних слов’ян у єдиний суперсоюз (союз союзів). Фроянов стверджує, що Русь в IX-XII ст. перебувала в процесі переходу від родоплемінних відносин до ранньокласове. Цей період він характеризує як дофеодальний і додержавні. Об’єднання східнослов’янських племен навколо Києва було не надто тісним і не дуже обтяжливим. Влада київського князя зводилася до збору данини (полюддя) і розгляду міжплемінних суперечок і позовів.
Основною формою організації господарського життя була вотчина. – Батьківський маєток, що передається у спадщину від батька до сина. Власниками вотчин були князі або бояри. У Київській Русі існувало значне число селян-общинників, які платили данину князю.
Головним джерелом для вивчення соціального складу населення Давньої Русі є «Руська правда» – найдавніший звід законів, прийнятий за князя Ярослава Мудрого (близько 1016). Ці закони доповнювалися його наступниками. З «Руської правди» випливає, що все вільне населення носило назву «люди». Основна маса сільського населення називалася смердами. Вони жили в селянських громадах і в вотчинах. Ті смерди, які жили в вотчинах, несли більш важкі повинності. З’явилися категорії залежних людей – рядовичі, закупи, холопи.

Посилання на основну публікацію