Соціальне пізнання і історична наука

Історія є однією з соціальних (громадських) наук, вона звернена до пізнання суспільства. Багато особливості, властиві соціального пізнання в цілому, властиві й історичній науці.

Нижче перераховані деякі особливості, що відрізняють соціальне пізнання від інших форм наукового пізнання світу.
1. Соціальне пізнання є, по суті, самопізнання суспільства. Об’єкт і суб’єкт пізнання збігаються. Це суспільство.

2. На процес і результати соціального пізнання значний вплив мають особистість дослідника, його потреби, інтереси, погляди.

3. Впливає на соціальне пізнання і те, що дослідник (свідомо чи несвідомо) виражає інтереси і цінності певної соціальної групи, до якої він належить.

4. Соціальне пізнання завжди безпосередньо пов’язане з життям людей, їх практичною діяльністю.

Звернемо увагу на те, що складає специфіку історичної науки, виділяє її серед інших соціальних дисциплін.

Історик позбавлений можливості спостерігати об’єкт вивчення безпосередньо. Минуле товариства відокремлене від нього часом – іноді тисячоліттями. Воно не дано йому в повному обсязі, в багатстві реальною, різноманітною соціального життя. Воно завжди доходить до нього в спотвореному вигляді, різниця лише в ступені і причини спотворення. Немає в розпорядженні історика та іншого могутнього засобу наукового пізнання – експерименту. Експериментально перевірити, чи правильні його уявлення про епоху Івана Грозного або причинах Жакерии, він не має можливості.

Ось чому вчені нерідко говорять про те, що історичне дослідження драматично за своєю природою. На кожному етапі пізнання історик стикається з серйозними труднощами, не подолавши які розраховувати на отримання наукового знання про минуле безглуздо.

А труднощі починаються вже на самому початку дослідження – при відповіді на просте, здавалося б, запитання: що таке історичний факт?

Посилання на основну публікацію