Слав’янський Бог Род

Хаос і темрява перебували на Землі, поки Всевишній не явив свою милість у вигляді Золотого Яйця, у якому був укладений Батько всього сущого – Род. Божественна сила Роду породила Мати Ладу – Любов. Силою їх спільної любові була зруйнована темрява і зародилася Всесвіт – незліченна кількість зоряних світів, серед яких і земний світ теж. З особи Роду з’явилося сонце, світлий місяць виник з його грудей, яскравими зірками стали його очі, брови його перетворилися на ясні зорі, думи переродилися в темні ночі, а дихання – в буйні вітри. Ось так дуже мальовничо, гарно і лірично описували слов’яни – язичники самого головного свого бога – Рода.

 

 Слов’яни – язичники вірили, що Род – сущий і єдиний, є прабатьком інших богів і творцем світу. Він той єдиний і безсмертний Вседержитель, здатний вдихнути в людину дух життя і допомогти тому знайти живу душу. Давні слов’яни вірили, що Род доводиться сином Всевишнього, і саме його Творець послав створити видимий світ. Тому, все, що народжується на Землі, що носить його ім’я – батьківщина, батьки, природа. Род розділив світ на три частини – верхній, середній, нижній. Верхній світ – це небеса, на яких живуть боги і керують життям людей. Боги завжди вступають тільки правильно, тому їх небесна обитель іменується Права. Нижче верхнього знаходиться середній світ – обитель людська, видимий для людей світ. Це боги подарували або явили його людям, тому і називається він Ява. Самий нижній світ – це світ минулого, світ духовний, у нього йдуть предки. Назва йому – Нава. Звідти, у вигляді видінь і поганих снів, приходять в явний світ послання від померлих предків. Їх слов’яни називали “навьими” людьми.

 

Згадки про Род дійшли до нас завдяки древнім літописам і за допомогою повчань, в яких християнські священики були змушені роз’яснювати новокрещенным християнам їх язичницькі омани. У слов’ян, які жили в гармонії з природою, Род  був головним божеством, протегують родючості та врожаю. Його стародавні слов’яни вважали так само повелителем хмар, які несли благодатний вологу для всього живого на землі. У літописах Род  найчастіше згадується з жіночими божествами – рожаницями, яких вважали покровительницами жіночої сутності на землі. Згідно з язичницькими віруваннями слов’ян, Род посилає новонародженим на землю своє небесне благословення у вигляді живої душі. Один з відомих хроникистов XII століття, чернець – місіонер Гельмольд згадував у своїх записках про вірування слов’ян – язичників. Він згадує про різноманітних божеств, яким слов’яни поклоняються, просячи заступництва полях, лісах, болю і радощів. Але при цьому приклоняются одному, наиважнейшему, якому підкоряються всі інші боги, виконуючи покладені на них обов’язки. Ці боги походять від крові його, і тим важливіше, ніж ближче стоять до цього наиглавнейшему богу.

 

 Род породив Сварога — великого, особливо шанованого слов’янами бога, який довершив справу створення світу. Він є прабатьком багатьох інших богів і богинь. Всі вони були пов’язані один з одним і залежали один від одного. Основна особливість слов’янської язичницької віри полягала в тому, що в їхньому світі було єднання богів і природи. Люди не були рабами природи, а значить і богів. Вони були кровними родичами – онуками, і підтвердженням тому звернення віщого Бояна в “Слові о полку Ігоревім” до руському князеві, що опинилася в неволі, як до онука Велеса. Сучасність і язичництво Проявом язичництва можна вважати звичай дарувати крашанки у великодні дні, які за своїм дат часто наближені до 21 квітня. У цей день православні вшановують пам’ять святого Родіона, а по – язичницьки свято називається Радогощем. Відомо, що язичники – слов’яни, наші далекі предки святкували день Роду 8 вересня. Християнські священнослужителі дуже тонко встановили дату народження Богородиці теж 8 вересня.

Посилання на основну публікацію