Складні проблеми Японії

Японська влада, прагнучи зберегти самобутність країни, ще в XVII-XVIII ст. надійно «закрили» її від зовнішнього впливу, особливо європейського. У Японії в умовах панування натурального господарства були розвинені землеробство і ремесла, склалася мережу внутрішніх торговельних шляхів. До кінця XVIII в. в країні стали з’являтися різні мануфактури – винокурні, солеварень, текстильні, паперові та ін. Надлишки виробленої на них продукції вивозилися в Китай, в тому числі і контрабандним шляхом.

Але зовнішній ринок у Японії фактично відсутній. І тим не менше в країні розвивалися окремі елементи капіталізму. Купецтво скуповувало землі у власників для перепродажу. З’явилися банки, а також різні контори, які розподіляли інвентар та сировину, необхідні для роботи селянам і ремісникам.
Збільшувалася і розшарування селянства. У Японії ставало все більше процвітає селян-власників, але разом з тим – і бідняків. Це нерідко призводило до повстань, в яких часом брали участь навіть самураї. Як же таке могло статися? Справа в тому, що під час міжусобних воєн сила і багатство самураїв зазвичай зростали, але в мирні роки самураї біднішала, а іноді й зовсім розорялися.
У першій половині XIX ст. криза сьогунату Токугава (феодального військового уряду) ставав все очевидніше. У занепад приходили господарства не тільки багатьох самураїв, а й дайме (т. Е. Знаті). Особливо страждали селяни, що складали велику частину населення країни. Рівень їх життя поступово падав, а податки росли. Це все частіше і частіше призводило до селянських заворушень.

Було ясно, що внутрішня криза в Японії багато в чому пов’язаний з її «закритістю» від зовнішнього світу. Ряд проблем країни цілком можна було вирішити за допомогою торговельних та інших контактів. Але японська влада не без підстав побоювалися, що ці контакти можуть виявитися вигідними не стільки для самої Японії, скільки для більш сильних держав. А останні і не приховували своїх намірів. Після завершення першої «опіумної» війни Великобританія, Нідерланди та США пригрозили Японії, що, якщо вона не відкриє свої кордони для зовнішньої торгівлі, її чекає доля Китаю.

Посилання на основну публікацію