Сільське господарство Росії

Незважаючи на успіхи в розвитку промисловості, основні багатства країни як і раніше створювалися в аграрному секторі економіки. Сільське господарство продовжувало розвиватися переважно екстенсивним шляхом – за рахунок земель, що втягуються в сівозміну. Нові території імперії інтенсивно освоювалися в царювання Катерини II, коли були розорані вікові чорноземи Північного Причорномор’я і Приазов’я. У чорноземних районах центру Росії зростало виробництво товарного хліба, поміщицькі господарства все більше втягувалися в товарно-грошові відносини. З метою збільшення товарного виробництва хліба поміщики збільшували панщину.

Нововведення в сільськогосподарському виробництві впроваджувалися наказним шляхом. Так, Петро I спеціальним указом повелів поряд з традиційним серпом застосовувати литовську косу і граблі, які закуповувалися тисячами і розсилалися по губерніях. Тоді ж почалося розведення нових породистих овець-мериносів, що давали шерсть для виробництва сукна; з’явилися перші в Росії кінні заводи, які постачали скакунів в армію.
Вводилися нові культури – картопля, тютюн, виноград, лікарські рослини. Створене в 1765 р Вільне економічне суспільство допомагало поміщикам організовувати господарство, розсилаючи насіння і книги агротехнічного змісту, фінансувало роботи по закладу сироварних артілей. Незважаючи на ці нововведення, примусова праця кріпаків і низький рівень розвитку сільськогосподарської техніки не могли забезпечити високої і стійкої врожайності. Торгівля та фінанси. Розвиток промисловості і ріст міського населення вели до розширення товарообігу. Торгівля в містах стала проходити повсякденно, а не тільки по неділях і святкових днях, як колись. У столицях і великих губернських центрах з’явилися перші обладнані магазини. Пожвавленню торговельних зв’язків між окремими частинами країни сприяла скасування в середині XVIII ст. внутрішніх митних зборів. Значну роль у розвитку внутрішньої торгівлі мало будівництво Вишнєволоцького і Ладозького обвідного каналів, поєднали північно-західні області країни з Волжським басейном.
Зовнішня торгівля велася як за посередництва іноземних купців, так і великими вітчизняними торговцями, яким уряд надавав ряд привілеїв. В результаті перемоги в Північній війні Росія отримала порти на Балтиці (Петербург, Ревель, Рига та ін.), Що стали головними морськими воротами країни. Основними торговельними партнерами були найбільш розвинені в промисловому відношенні країни Європи – Голландія і Англія. Предметами російського експорту були будівельний ліс, хутра, пенька, качка. Почали будуватися перші торговельні порти на Чорному морі – Херсон, Одеса, Миколаїв. На Каспії найважливішим торговим центром була Астрахань, через яку йшли шляхи до Персії та Закавказзі. На сході країни все більш активної ставала торгівля з Китаєм.
У Росії, яка протягом XVIII в. пережила кілька державних переворотів і вела майже безперервні війни, особливо гостро стояло фінансове питання. Одним із засобів поповнення скарбниці було зниження вмісту в монеті дорогоцінного металу. Першим до цього заходу вдався Петро I в ході грошової реформи, коли була здійснена карбування нових монет. Ще одним безвідмовним засобом поповнення скарбниці було збільшення податків. За Петра замість податку з двору була введена подушна подати, якою обкладалися чоловіки незалежно від віку і працездатності. За немовлят і старих за принципом «кругової поруки» платили громада і посад. Від сплати подушного податку були звільнені тільки дворяни і духовенство. Ревізькі казки – іменні списки платників податків складалися регулярно – приблизно раз на 20 років. Так само регулярно росли податки: протягом півстоліття вони виросли з 74 копійок до 3 рублів з кожної душі.
Росли і непрямі податки. Досить великі суми приносила державі монополія на заготівлю і збут основних товарів (сіль, льон, пенька, хутра, сало, ікра, хліб, спиртне, віск, щетина). У царювання Катерини II лише торгівля сіллю і спиртним забезпечувала 35% доходів скарбниці. Важливим засобом її поповнення були також доходи від зовнішньоторговельної діяльності. Мита на іноземні товари стягувалися в іноземній валюті за вигідним для Росії курсом. При Єлизаветі Петрівні були створені перші державні позикові банки – Дворянський і Купецький.

У період правління Катерини II почався випуск асигнацій – паперових грошей. Населення брало їх неохоче. Внаслідок інфляції паперовий рубль незабаром був уже на 40% дешевше, ніж срібний.

Посилання на основну публікацію