Секуляризація

Секуляризація – привласнення державою церковної власності, обмірщеніе.
Вирішенню цього завдання мало сприяти иконоборческое рух. Іконоборці виступили проти шанування ікон, називаючи його ідолопоклонством. Иконоборческое рух очолили самі імператори Исаврийской династії, висловлювали інтереси військово-служилої фемной знаті. Іконоборство зустріло найзапекліший відсіч з боку вищого духовенства і чернецтва. Підтримку Иконопочитатели надала міська сановна знати і верхівка константинопольських торгово-ремісничих кіл, стурбована посиленням військового стану.
З особливою силою боротьба іконоборців і іконошанувальників розгорнулася за імператора Костянтина V, який почав проводити конфіскацію церковних скарбів і секуляризацію монастирських земель. Ці землі передавалися у вигляді пожалувань військово-служилої знаті. У 754 р Костянтин V скликав церковний собор, що засудив іконошанування і отстранивший від церковних посад усіх його прихильників.
Иконоборческое рух тривало до середини IX ст. Потім, злякавшись розмаху виступів незадоволеного населення, яке протестувало проти встановлення феодальної залежності, розорення імператорська влада в 843 р відновила іконошанування. Імперію кілька десятків років стрясали рух павлікіан, які виступали за соціальну рівність аналогічне перший громадам християн, і повстання Фоми Слов’янина. Під його проводом народні маси цілий рік тримали в облозі Константинополь.
Відміну іконоборства здійснила імператриця Феодора, що правила в малолітство свого сина Михайла III (842-867 рр.). Однак більша частина земель, конфіскованих у монастирів, залишилася в руках військово-служилої знаті. Примирення уряду і світської аристократії з чернецтвом супроводжувалося жорстокими переслідуваннями павлікіан.

Посилання на основну публікацію