Сальвадор Альєнде проти Аугусто Піночета

У жовтні 1973 в СРСР напівголосно розповідали такий анекдот. Однокашник при зустрічі запитує свого приятеля, який працює в КДБ: «Слухай, як же ви з Альєнде промахнулися і Чилі упустили?» – «Так це ж у вересні було. Ми всі на картоплі були ». Дійсно, в 70-х – початку 80-х рр. XX ст. в СРСР у сфері сільського господарства «маразм міцнішав». Справа доходила до того, що за цехами, науковими колективами і т. Д. Закріплювали ділянки з капустою, морквою, картоплею, і люди з міст їздили прополювати і підгортати поля, а потім збирали врожай.
А в Чилі 11 вересня 1973 відбувся державний переворот. Був убитий у власному палаці в Сантьяго обраний чилійцями президент Сальвадор Альєнде Госсенс. Державним переворотом керував генерал Аугусто Піночет, який дожив до глибокої старості, до загрози суду за «справи давно минулих літ», але помер своєю смертю і не за гратами.
Сальвадор Альєнде народився в 1908 р в ліберальній аристократичної чилійської сім’ї. Випускник Чилійського університету в 1933 р брав участь у заснуванні соціалістичної партії Чилі та в 1942 р її очолив у якості генерального секретаря. Він придбав солідний політичний досвід. У 1970 р на президентських виборах Альєнде набрав відносну більшість голосів. Його підтримувала коаліція соціалістів, комуністів, членів радикальної партії і частина християнських демократів. Він обіцяв дотримуватися демократичного курсу.
В економічній сфері уряд Народної єдності пішло шляхом аграрних перетворень далі. Розмір експропрійованих сільськогосподарських угідь досяг 40% від загальних земельних площ в країні. Були знижені процентні ставки по сільськогосподарському кредиту. Але латифундисти стали небудь забивати худобу, або переганяти його в сусідню Аргентину.
Ще більший опір зустріла націоналізація промисловості. При цьому були порушені інтереси не тільки місцевих, а й північноамериканських власників.
Уряду вдалося різко скоротити безробіття. Істотно зросла заробітна плата низькооплачуваних категорій трудящих. Купівельна спроможність населення підвищилася, але інфляція стала однією з найвищих у світі. Становище погіршилося через падіння цін на мідь на світовому ринку. Відбулася девальвація долара, від якого залежала економіка Чилі. Уряд припинив виплати за зовнішніми боргами, що, як відомо, називається дефолтом.
Реформи викликали в суспільстві розкол. Почалися демонстрації і страйки. Було реорганізовано уряд. У Латинській Америці дуже сильна традиція пристрої державних переворотів, і з літа 1973 країна чекала саме такого розвитку подій. Палата депутатів висунула Альєнде цілий перелік претензій, суть яких полягала в тому, що замість обіцяної демократії він став правити авторитарними методами. Президент став втрачати ту соціальну базу, на яку він спочатку спирався.
11 вересня 1973 (коли КДБ був «на картоплі») Аугусто Піночет очолив військовий переворот. У травні 2011 р проводилась ексгумація останків Альєнде. Офіційно оголошено, що він покінчив життя самогубством з автомата Калашникова, затиснутого між ніг. Потім в мертве тіло було випущено ще більше десятка куль. Це був чи не єдиний перший керівник країни в Латинській Америці, який віддав перевагу смерті цілком можливого втечі з країни.
Сальвадор Альєнде був дуже популярний у Радянському Союзі. У рік своєї смерті він став лауреатом Міжнародної Ленінської премії «За зміцнення миру між народами» [222]. На його честь в Москві названа вулиця, випущені поштові марки. Радянські люди дізналися про трагічну долю чилійського поета, театрального режисера, співака і політичного активіста Віктора Хари, який був по-звірячому закатований на стадіоні, де утримували і вбивали прихильників Альєнде.
Відповідно до латиноамериканської традицією змову влаштували військові. На чолі змови проти Альєнде стояв генерал-капітан Аугусто Хосе Рамон Піночет Угарте (1915-2006). У серпні 1973 в результаті інтриги генерал Піночет став виконувати обов’язки головнокомандувача сухопутними військами. Заколот являв собою добре організовану військову операцію із застосуванням артилерії, авіації і піхоти. Президентський палац обстреливался ракетами. Всі державні установи були зайняті. Офіцери, прихильники Альєнде, були розстріляні.
Генерал Піночет став главою хунти, в 1974-1990 рр. був президентом Чилі, залишаючись верховним головнокомандувачем. До 1998 р Піночет був головнокомандуючим сухопутними силами. У наступні роки серйозно хворий диктатор зміг піти від судового переслідування за численні злочини і помер на волі. Ніхто в світі не сумнівався, що за Піночетом стоять США. Економіка стала розвиватися за американськими лекалами. «Чилі навчили», – похмуро підводили підсумок цієї драматичної історії в СРСР.

Посилання на основну публікацію