Розвиток Східного питання: доповідь

Півтора десятиліття після Кримської війни Європу стрясали війни, породжені боротьбою за об’єднання Італії і Німеччини. Але як тільки перебудова системи європейських держав завершилася, на перший план знову висунувся Східний питання, у вирішенні якого були зацікавлені всі великі держави.

Користуючись ослабленням Росії, англійці відразу по завершенні Кримської війни почали настання на Персію. В результаті Англо-перської війни 1856-1857 рр. та відмовилася від будь-яких претензій на Афганістан. Самому Афганістану англійці нав’язали договір, згідно з яким «кабульського емір зобов’язався бути другом друзів і ворогом ворогів високоповажної Ост-Індської компанії». Наступним їх успіхом став новий англо-турецький договір про вільну торгівлю, підписаний в 1861 р За прикладом Великобританії пішли інші європейські держави, Росія і США. Турецькі володіння ще ширше відкривалися для іноземної торгівлі.

Поразка Франції у війні з Німеччиною відкрила Росії можливість для перегляду умов Паризького світу 1856 р Вказавши на порушення його умов іншими державами, в 1870 р російський уряд заявив, що воно вважає себе вільним від обмеження своїх прав на Чорному морі. Держави були змушені погодитися на підписання нового договору по чорноморських питань, визнавши справедливість вимог Росії і «бажаючи в той же час надати в цих краях нові полегшення для розвитку торговельної діяльності всіх народів». Росія відновила своє право мати флот на Чорному морі, що змінювало всю стратегічну ситуацію в регіоні і підвищувало міжнародний престиж Росії.

Слідом за тим було досягнуто російсько-англійське угоду про розмежування в Центральній Азії. Афганістан був визнаний нейтральною зоною між Британською Індією і російськими володіннями в Середній Азії. У наступні роки англійці послідовно розширювали зону свого впливу вздовж кордонів Індії, а російські війська продовжували свій наступ в Середній Азії.

Однак незабаром ситуація на міжнародній арені змінилася. Багато в чому це пояснювалося приходом до влади у Великобританії уряду Бенджаміна Дізраелі, зовнішня політика якого носила відверто агресивний характер.

У жовтні 1875 турецьке уряд заявив про державний банкрутство, викликаному величезною заборгованістю перед західними державами, початок якій поклав позику, представлений англійськими банками під час Кримської війни. А в листопаді в газеті «Таймс» з’явилося сенсаційне повідомлення про викуп британським урядом у Єгипту контрольного пакета акцій Суецького каналу. Єгипет теж знаходився в боргової залежності від західних держав і продажем акцій намагався полегшити своє становище. Цим скористався Дізраелі, фактично встановив британський контроль над каналом.

Посилання на основну публікацію