Розвиток країн Заходу у другій половині 20-го століття

 Соціально-економічний розвиток країн Заходу другої половини ХХ століття відбувалося стрибкоподібно. Це було пов’язано з капіталістичним характером економіки. Разом з тим, друга половина століття пов’язана з появою так званого «суспільства споживання», появою «середнього класу» і загальною комп’ютеризацією. Про перипетії соціально-економічного розвитку країн Заходу піде мова на цьому уроці.

 

Соціально-економічний розвиток країн Заходу у другій половині ХХ століття

 Передісторія

 Друга світова війна стала серйозним ударом в тому числі і по економіці західних країн. Особливо постраждали країни континентальної Європи, на території яких велися бойові дії, в тому числі регулярно піддавався бомбардуванням Німеччина, до кінця війни лежала в руїнах.

 

США, як і в Першу світову війну, постраждали менше за інших: на їх території (за винятком володінь в Тихоокеанському регіоні) не велося бойових дій, а національну економіку стимулювала активно функціонувала важка промисловість, що забезпечувала поставками союзників США.

 Основні тенденції розвитку

 Післявоєнні роки: реконверсія та план Маршалла

 Після війни першочерговими завданнями для західних країн було відновлення зруйнованої інфраструктури і промислових об’єктів, а також реконверсія економіки, тобто її переклад з військових рейок на виробництво продукції мирного часу.

 

США, чия економіка постраждала від війни в меншій мірі, в кінці 1940-х років запустили програму надання фінансової допомоги країнам Європи, отримала назву ” плану Маршалла. План Маршалла багато в чому сприяв швидкому відновленню економік західних країн (наприклад, Великобританії, Франції, ФРН) та їх подальшого активного росту.

 

Разом з тим план Маршалла частково ставив європейські країни в політичну залежність від США: так, умовою отримання допомоги було виведення комуністів зі складу урядів, план накладав заборону на торгівлю з країнами Східного блоку. Також план Маршалла критикується у зв’язку з тим, що він певною мірою перетворив західноєвропейські країни на ринок збуту американських товарів, позбавивши їх економічної самостійності.

 1950-60-ті роки: Кейнсіанство і економічне зростання

 Починаючи з 1940-х років уряди західних країн розвивали економіку, в основному спираючись на кейнсіанську макроекономічну модель, згідно з якою держава повинна активно втручатися в економіку, стимулюючи економічну активність населення. Протягом певного періоду часу ця модель виправдовувала себе, сприяючи зростанню добробуту європейців і розвитку економіки в цілому. Цей період характеризується почався ще до війни розвитком суспільства споживання (див. Суспільство споживання), зростання виробництва автомобілів, побутової техніки і т. п.

 

Також цей період характеризується зростанням урбанізації, значним падінням частки сільського господарства у структурі західних економік, зростанням частки сфери послуг, а головне – науково-технічною революцією (НТР). НТР пов’язана, зокрема, зі значним зростанням значення науки як чинника виробництва, застосуванням принципово нових технологій, зростання автоматизацією виробництва (див. урок: Характеристика науково-технічної революції).

 Криза кейнсіанства і неоконсерватизм

 Нафтова криза 1973 року і пішов слідом світова економічна криза 1974-1975 років змусили уряд відмовитися від кейнсіанської моделі з притаманною їй значною роллю держави в економіці. Відповіддю на кризу стало зростання популярності теорії монетаризму М. Фрідмана, відповідно до якої роль держави в економіці повинна бути мінімальною, зводячись до контролю за обігом грошової маси (Кейнсіанство і монетаризм). В західній економіці відбувається поворот до неоконсерватизму, головними представниками якого були Маргарет Тетчер, прем’єр-міністр Великобританії, і Рональд Рейган, президент США з 1980 року. Проводилася ними економічна політика отримала назву відповідно «тетчеризму» і «рейганоміки» і характеризується наступними елементами:

 

  1. • загальне зниження ролі держави в економічному житті,
  2. • згортання соціальних програм,
  3. • припинення державних дотацій підприємствам,
  4. • зниження податкового тягаря,
  5. • у разі Великобританії – масштабна приватизація промислових підприємств.

 

 З одного боку, ці заходи сприяли оздоровленню економіки після кризи. З іншого боку, вони призвели до зростання безробіття і вдарили по найбіднішим групам населення.

 Скандинавська модель

 Так називають економічну модель, втілену в другій половині XX століття з різними варіаціями в країнах Північної Європи: Швеції, Норвегії, Фінляндії, Данії, Ісландії. Також цю модель називають скандинавським соціалізмом. Її основні риси:

 

  1. • високий рівень соціального захисту населення (пенсії, допомоги по безробіттю тощо);
  2. • важлива роль профспілок і чисельності їх учасників;
  3. • вкрай висока податкове навантаження.

 

 При цьому зазначені риси поєднуються з розвиненою підприємницькою діяльністю. У чому проходження даної моделі зробило рівень добробуту в країнах Північної Європи одним з найвищих у світі.

 Глобалізація і транснаціональні корпорації

 У другій половині XX століття особливе значення в економіці західних країн і всього світу взагалі (особливо після закінчення холодної війни) отримали такі явища, як глобалізація економіки і зростання ролі транснаціональних корпорацій, тобто компаній, представлених у декількох країнах, для яких зарубіжний бізнес відіграє значну роль. Бюджети найбільших транснаціональних корпорацій порівнянні з бюджетами досить розвинених держав, на їх частку припадає близько 70% світової торгівлі.

 

Глобалізація економіки полягає у зростанні економічної взаємозалежності країн, зростанні міжнародної торгівлі, загальносвітовому характер економічних спадів і криз, формування загальносвітового ринку праці і т. п. Характерною рисою глобалізації економіки є перенесення транснаціональними корпораціями багатьох виробництв в країни третього світу з метою скорочення витрат. З одного боку, це сприяє створенню робочих місць і стимулювання економік країн, що розвиваються. З іншого боку, подібні тенденції викликають звинувачення в економічній експлуатації країн з боку розвинутих і базуються в них транснаціональних корпорацій. В цілому економічна глобалізація часто критикується як прояв неоколоніалізму.

 

Конспект

 

США. На відміну від країн Європи, які після Другої світової війни лежали в руїнах, США стали проводити політику різкого стрибка. Війна, вивела економіку штатів з кризи. Оборонні поставки країнам-союзникам визначили робочі місця та зайнятість населення.

 

В економіці спостерігався підйом. Рівень життя простого американця зростав. Настала т. н. «епоха споживання» (Рис. 1). Промисловість США практично миттєво перейшла з військових рейок на цивільну продукцію, чим забезпечила достаток товарів на прилавках магазинів. Необхідно врахувати, що самої мінімально постраждалою країною у складі великих держав – учасниць антигітлерівської коаліції були саме США.

 

1950-е рр. пов’язані з подальшим зростанням добробуту середнього американця. Як і до війни, великий американський бізнес став проникати в економіки різних країн, захоплюючи нові ринки і повертаючи під свій контроль старі. Зростання добробуту середньої американської сім’ї виражався в наявності власного будинку, автомобіля, телевізора, холодильника, пральної машини, газової плити та ін. З розвитком виробництва масових товарів, все більше робітників і службовців отримували доступ до цих нових благ цивілізації. Проникали вони і на село, в фермерські господарства.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Грецьке повстання