Розвиток країн Європи і Північної Америки на початку 20 століття

На рубежі ХІХ-ХХ ст. найбільш розвиненими країнами людської цивілізації були країни Європи і в першу чергу – Великобританія, Франція, Німеччина, у Північній Америці – США; окремо стояла Росія, в якій темпи економічного розвитку з кожним роком нарощувалися і наближалися до темпів розвинених країн.

 

У всіх цих країнах можна було спостерігати дивно схожі специфічні процеси, з поправкою на національний характер, а саме: збільшується зростання промислових та інших буржуа і буржуазії в цілому і робочих, які йшли в міста із села, і ставали пролетаріат – найманими працівниками на тих чи інших підприємствах буржуазії, часто не маючи майже ніяких прав і маючи досить маленьку зарплату (див. Рис. 1). Внаслідок цього протиріччя (антагонізм) між цими категоріями (або класами) населення з кожним роком збільшувався. Для відстоювання своїх прав робітники стали створювати професійні спілки (профспілки), які стали боротися з «господарем» підприємства та системою в цілому. Із-за виниклих протиріч у розвинених країнах світу все більшу популярність стали набирати ідеї соціал-демократії, марксизму і соціальної революції, з якими офіційні власті всіляко боролися. Набирало обертів таке поняття як міграція населення. Сотні і тисячі сімей Західної Європи і Росії (в основному, єврейське населення з смуги осілості) стали перебиратися в нові країни – більшість у США, за т. зв. «американською мрією» (див. Рис. 2).

 

Разом з тим, збільшення зростання пролетаріату вело до появи нових промисловість об’єктів, і, отже, до ще більшого збагачення буржуазії. Капітал став наднаціональним. Створювалися транснаціональні компанії і корпорації, які поступово «обвивали» країни світу своїми фінансовими мережами. Ринком став увесь світ. В умовах жорсткої конкуренції з’являлися окремі компанії, які ставали монополістами у своїй галузі. Так, нафту та нафтові продукти асоціювалися з сімейством Рокфеллерів, швейні машинки – з компанією «Зінгер» і т. д. (див. Рис. 3).

Рубіж століть став часом появи і впровадження нових відкриттів. Електрика освітило сотні міст розвиненого світу. Телефон, телеграф і радіо зв’язали країни і континенти між собою. Авіація, дирижабль, нові види пароплавів робили країни ближче один до одного. З’явився синематограф (кіно). В мистецтві панував стиль модерн. Разом з тим з’явилися і нові засоби взаємного знищення – кулемет, танк, підводний човен, аероплан з бомбами, отруйні гази і т. д.

Капітал не тільки вийшов за межі своїх країн, йому потрібно все більше і більше ринків. Колонії і сфери впливу розвинених країн вже не рятували. Практично всі країни досягли свого найвищого межі територіального розвитку. Для отримання нових ринків збуту потрібен новий переділ світу, що загрожував нової, вже світовою війною.

 

До 1914 року, до початку Першої світової війни, у світі оформилися дві протиборчі між собою військово-політичних табори. З одного боку це були Великобританія, Франція і Росія, союз яких отримав назву «Антанта», що в перекладі означає «Сердечна згода» і Троїстий союз, що складається з Німеччини, Австро-Угорщини та Італії. Суть протиборства зводилася до нового переділу світу і отримання нових земель і територій (з боку Німеччини та союзників) і до недопущення такого переділу (з боку Антанти).

В 1900-1914 рр. У Європі і світі відбулися місцеві, локальні конфлікти (Англо-бурська війна в Південній Африці, зіткнення в Ірані (Персії), російсько-японська війна, дві Балканські війни (див. Рис. 4) і т. д., в яких так чи інакше (в основному негласно) брали участь «блокові» країни, як би промацуючи один одного на третій території.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Богиня Деметра