Розрядка міжнародної напруженості (1970-1980-ті роки)

У 1970-ті рр. гострота протистояння між радянським і західним блоками знизилася цей процес прийнято називати «розрядка міжнародної напруженості». СРСР і США, втягнуті в локальні конфлікти в різних кінцях світу, потребували перепочинку. Крім того, новий радянський лідер Л. І. Брежнєв не відчував прагнення до необдуманих починанням за межами «традиційної» радянської сфери впливу. До того ж СРСР вже починав відчувати залежність від закупівель західних товарів, а Захід – від радянської нафти. СРСР наздогнав США в ядерній сфері, а американці, висадившись в 1969 р на Місяці, продемонстрували свою міць в питанні досліджень космосу. Певну кризу в цей період відчували обидва блоки – і НАТО, і ОВД. (Румунія займала особливу позицію в ОВС, а Франція в 1960-і рр. Залишила лави військової організації НАТО, Іспанія обмежила діяльність американських ВПС в своїй країні після аварійного скидання чотирьох термоядерних бомб над іспанським селищем Паломарес в 1966 р) Уряд соціал-демократів в ФРН виявила готовність визнати непорушність кордонів на сході.

Роки зниження міжнародної напруженості змінювалися небезпечними моментами взаємного протистояння. Новий виток напруженості припав на кінець 70 – початок 80-х рр. Введення радянських військ в Афганістан став кінцем розрядки. Гонка озброєнь відновилася з новою силою. Американці ініціювали розробку програми космічної протиракетної оборони, вкрай турбували СРСР, який не володів достатніми засобами для відсічі в космосі.

Договори ОСО-1 і ПРО

У підсумку в 1970-і рр. починається поступова розрядка міжнародної напруженості – політика, спрямована на зниження агресивності протистояння соціалістичних і капіталістичних країн. Ще в 1967 р були розпочаті консультації про можливість зниження розмаху гонки озброєнь, що завершилися підписанням договорів ОСВ-1 (обмеження стратегічних озброєнь) і ПРО (обмеження систем протиракетної оборони) в 1972 р них СРСР і США встановлювали максимальну кількість ракетних пускових зупинок, включаючи морські. Договір ОСВ-1 діяв п’ять років, договір про ПРО мав необмеженим терміном дії. Була фактично «заморожена» існуюча структура угруповань балістичних ракет наземного базування. Країни взяли на себе зобов’язання не створювати більше двох районів протиракетної оборони (розрахунок робився на те, що якщо не можна захищати себе в повній мірі, то і готовність до нанесення ядерного удару теж знизиться).

Нарада з безпеки і співробітництва в Європі

Найважливішим досягненням «розрядки» стало також Нарада з безпеки і співробітництва в Європі в 1975 р, яке відбулося в місті Гельсінкі. Воно увінчала собою переговори між соціалістичним табором і країнами Заходу, що почалися ще в 1960-і рр. СРСР, і його союзникам вдалося домогтися визнання принципу непорушності кордонів (а значить, сформованих територій країн Східної Європи, включаючи НДР), погодившись у відповідь визнати принцип прав людини і право на вільний обмін інформацією та контакти між людьми. Фактично заключний акт наради (1 серпня 1975 г.) був рівносильний післявоєнного мирного договору. У Москві його розцінили як тріумф радянської дипломатії, а 10 принципів акту були навіть включені в текст нової Конституції СРСР в 1977 р У Радянському Союзі справді був прийнятий ряд заходів щодо полегшення процедури в’їзду та перебування в країні іноземців, але принципи прав людини по відношенню до власних громадян СРСР дотримуватися не прагнув; це зустріло жорстку критику з боку Заходу.

Договір ОСВ-2

До 1979 р тривали переговори про обмеження стратегічних озброєнь, що призвели до укладання Договору ОСВ-2. Він передбачав ще більше скорочення ракет і стратегічних бомбардувальників і стримування процесу модернізації стратегічного озброєння. СРСР і США зобов’язалися не розгортати ракети на мобільних пускових установках. Однак в силу цей Договір так і не вступив.

Завершення холодної війни (1985-1991 роки)

Черговий етап в історії міжнародних відносин почався в середині 80- рр. XX ст. Згода радянського керівництва на об’єднання Німеччини, початок виведення радянських військ з НДР, Чехословаччини, Угорщини, політичний діалог зі Сполученими Штатами з питання про роззброєння стали новими віяннями в зовнішній політиці. У лютому 1988 був початий висновок радянських військ з Афганістану. У 1990 р стало можливим мирне об’єднання двох німецьких держав. 1 липня 1991 року стався розпуск Організації Варшавського договору. Всі ці зусилля на практиці вели до припинення «холодної війни».

У США закінчення «холодної війни» пов’язують з розпадом СРСР в грудні 1991 р Ця подія була інтерпретована американськими політологами як «перемога в боргом протистоянні».

Посилання на основну публікацію