Розпад СРСР

Величезна держава, яка займала до моменту свого розквіту і могутності 1/6 частина суші. Багатонаціональна федеративна держава. Країна, що мала багату багатовікову історію. Рік народження – 1922, рік розпаду – 1991. Так чому ж припинила існування Радянська імперія? Спори про це не вщухають і тепер, коли людство вступило в XXI століття.

Причини розпаду СРСР

До числа непрямих причин розпаду Радянського Союзу слід віднести існуючий практично на всьому протязі його історії тоталітарний режим. У ленінсько-сталінському варіанті він був гранично жорстким, не припускав будь-який прояв інакомислення, коли з носіями альтернативного мислення розправлялися з допомогою насильства і терору, створенням мережі в’язниць і концтаборів. В епоху хрущовської «відлиги» режим кілька пом’якшав, стали можливими прояви плюралізму і обмеженої демократії. У брежнєвський «застій» борців з режимом (дисидентів) змушували до еміграції, цькували у пресі, намагалися заховати в психіатричні лікарні, піддаючи там примусового лікування. Всі ці заходи негативно позначалися на репутації Радянської влади за кордоном, в очах світової спільноти. Недарма американський президент Р. Рейган виразно назвав свого головного військового супротивника «імперією зла». Незважаючи на те, що Конституція СРСР від 1977 року визнана однією з найдемократичніших у світі, на практиці багато її положень залишалися декларативними і не втілювалися в життя. Держава, побудоване на насильстві і за допомогою насильства, і без того проіснувало досить довгий термін. Чи варто дивуватися тому, що як тільки подули вітри змін, скасували цензуру, відмовилися від принципу однопартійності, «єдиний і могутній» став тріщати по швах?

     Іншою причиною можна вважати централізоване планування і командно-адміністративні методи управління економікою. З економічного життя був фактично усунений приватний сектор, а з ним конкуренція і ринкові відносини. Ідеалом став місто і урбаністичний спосіб життя. Село стрімко вимирала, кинута напризволяще і надана собі. Місто викачував з села весь прибуток. Селяни тривалий час залишалися прив’язаними до землі, немов кріпаки, не маючи навіть паспортів. Працювали вони не за гроші, а за трудодні. І коли обраний у квітні 1985 року за скликанням Генерального секретарем ЦК КПРС М. С. Горбачов дозволив індивідуальне підприємництво і приватну торгівлю, коли вийшов закон про кооперативах, вся країна немов «з’їхала з котушок»: торгувати кинулися всі – з рук, з підлоги, з лотків , хто як умів і чим завгодно. Монополія державного сектора в економіці була в корені підірвана.

     Ще однією причиною розпаду Радянського Союзу, хай багато в чому і формальної, була сама його величезна територія. СРСР недарма називали імперією і порівнювали то з Давнім Римом, то з Візантією (згадаємо теорію «Москва – третій Рим»), то з державою Олександра Македонського. І все так же уроки історії не пішли на користь радянських керівників. Розпад держави дуже часто починається з конфліктів у прикордонних територіях і з розмиву самих кордонів. А в останні роки існування СРСР з подачі все того ж М. С. Горбачова, а потім і Б. М. Єльцина почався справжнісінький «парад суверенітетів». В результаті оного до кінця 1991 року в складі Союзу залишалися тільки Росія з Казахстаном, всі інші республіки прийняли Декларації про незалежність. Прийняла її і Росія, залишаючись в складі СРСР. Абсурдніше ситуації і придумати не можна було.

      Наступною причиною розпаду стало загострення міжнаціональної ворожнечі в епоху «перебудови». У колишні роки національні проблеми заганялись всередину або ігнорувалися. В кінці 80-х – початку 90-х рр. «Нарив» прорвало: хвилювання в Алма-Аті, карабахський конфлікт, стрілянина по демонстрантах в Тбілісі і ін. Підняла голову і Чечня. На хвилі дискусій про державну мову спробу відділитися зробив Татарстан. Від «братської дружби радянських народів» в одну мить залишився лише міф. У радянському керівництві переважна більшість становили люди дуже похилого віку. По суті, склалася така форма правління, як геронтократія. Горбачов був наймолодшим в складі Політбюро – йому виповнилося всього 56 років. Саме «всього» – на тлі 70-80-літніх старців, деякі з яких вже страждали недоумством і не могли ефективно управляти країною. Як точно підмічено в романі Р.Олдінгтона «Смерть героя», народ, що покладається на удавану мудрість старезних старців, безнадійно виродився.

Радянська економіка, зав’язана на світових цінах на нафту, після їх штучного падіння, інспірованого Сполученими Штатами в змові з Саудівською Аравією, стала відчувати серйозні труднощі. Визначився дефіцит, тобто нестача товарів першої необхідності, виросли черги. Уряд змушений був піти навіть на введення продуктових талонів. Нарешті, зіграли свою згубну роль нестримна гонка озброєнь і мілітаризація радянської економіки на шкоду її цивільної націленості.

Хід подій

      Розпочата Горбачовим політика перебудови поглибила внутрішню кризу радянської системи. Вона не підлягала реформуванню. Розпадається організація Варшавського договору. Проте, на референдумі 1991 року більшість громадян сказали оновленому Союзу «так». Прискорив процес розпаду путч ГКЧП в серпні того ж року. Фінальна точка була поставлена ​​на переговорах в Біловезькій Пущі. На руїнах СРСР виникло Співдружність Незалежних Держав (СНД). Поставлений перед фактом Горбачов склав із себе повноваження Президента СРСР.

Посилання на основну публікацію