Розпад соціалістичного табору: події, дати, люди

Процеси, які відбувалися в Радянському Союзі наприкінці 1980-х рр., безпосередньо торкнулися не тільки СРСР, але і всі країни, що знаходилися в його сфері впливу, як в Європі, так і в Азії. Бездумна політика радянської влади на чолі з Горбачовим в кінці 1980-х рр. призвела до того, що країни Східної та Центральної Європи почали одна за одною виходити зі складу соціалістичного табору. Багато, як це сталося з Чехословаччиною, вийшли мирно, але були і такі, як, наприклад, Югославія, де відмову від соціалістичної системи обернувся громадянською війною і великими жертвами. Про розпад світової соціалістичної системи піде мова на цьому уроці.

 Передісторія

 У 1950-1960-х рр. у деяких країнах соцтабору у зв’язку з невдоволенням політикою урядів пройшли заворушення, які були придушені (див. урок «Країни соціалістичного табору: Європа»). Разом з тим соціальні та економічні проблеми, а також невдоволення проведеної компартією політикою в цих країнах накопичувалися.

Події

 

Польща

 

1980 р. – створена профспілка «Солідарність». Масові виступи робітників проти економічної політики уряду.

 

1981 р. – введення в країні військового положення.

 

1989 р. – обговорення проектів політичних реформ за участю опозиції.

 

1989 р. – парламентські вибори. «Солідарність» здобуває перемогу отримує 99 місць із 100). До влади в Польщі приходить перший некомуністичний уряд, який реалізує перехід до ринкової економіки.

 

1990 р. – президентські вибори виграє Лех Валенса.

 

Угорщина

 

1989 р. – комуністична партія Угорщини (Угорська соціалістична робоча партія) перетворюється в партію соціал-демократичної орієнтації (Угорська соціалістична партія). У країні виникають нові партії, починає формуватися багатопартійна система.

 

1990 р. на виборах перемагає опозиція (Угорський демократичний форум), комуністична партія зазнає поразки. Формується новий уряд на чолі з Й. Анталом.

 

Чехословаччина

 

1989 р. – тисячі студентів беруть участь в демонстрації в Празі. Після їх жорстокого побиття поліцією серія протестів проноситься по всій країні.

 

1989 р. – президентом стає Вацлав Гавел. Чехословаччина стає Чеської і Словацької Федеративної Республікою.

 

1993 р. – виникають дві окремі держави – Чехія і Словаччина.

 

НДР

 

1989 р. – Е. Хоннекер відсторонений від керівництва країною. Починає формуватися новий уряд з участю основних політичних сил країни (Християнсько-демократичний союз, Ліберально-демократична партія, Національно-демократична партія).

 

1989 р. – Берлінська стіна, що відокремлює Західний Берлін від Східного, зруйнована.

 

Вересень 1990 р. – договір про остаточне врегулювання щодо Німеччини. Країни – переможниці у Другій світовій війні позбавлялися прав та відповідальності щодо Німеччини. Договір також визначив кордони об’єднаної Німеччини і терміни виведення з Німеччини радянських військ.

 

Жовтень 1990 р. – об’єднання Німеччини. Підписано договір про входження земель НДР до складу ФРН.

 

Румунія

 

1989 р. – протести по всій країні. Влада в країні переходить до ради Фронту національного порятунку (ФНП).

 

1990 р. – президентом стає Іон Ілієску.

 

1991 р. лідери Росії, України і Білорусії р. Беловежске підписали угоду про створення Співдружності незалежних держав (СНД).

 

1991 р. – лідери колишніх радянських республік підписали декларацію про припинення існування СРСР і приєднання до СНД.

 

Учасники

 

Лех Валенса – керівник «Солідарності», президент Польщі.

 

Тадеуш Мазовецький – очолив перший некомуністичний уряд в Польщі (голова Ради міністрів Польщі в 1989-1990 рр..).

 

Вацлав Гавел – президент Чехословаччини, президент Чехії.

 

Еріх Хонеккер – голова Державної ради НДР, перший секретар Центрального комітету СЄПН.

 

Ніколає Чаушеску – генеральний секретар румунської компартії з 1965 року. У 1989 р. за вироком військового трибуналу був розстріляний.

 

Ласло Текеш – румунський єпископ і політик. Боровся за дотримання прав людини в Румунії.

 

Іон Ілієску – президент Румунії.

 

Висновок

 

До 1991 року практично у всіх країнах соціалістичного блоку відбулися перетворення. До влади прийшли представники опозиції, які протистояли комуністичному режиму. Нові уряди взяли курс на формування багатопартійної системи, демократії, а також ринкової економіки. СРСР припинив існування, це означало закінчення епохи біполярного світу.

 Конспект

 До кінця 1980-х рр. у країнах соціалістичної орієнтації Європи намітилися відцентрові тенденції. Ослаблення впливу Москви і бездумна політика радянського керівництва призвели до того, що багато країн європейського соцтабору стали вимагати від своїх урядів зміни політичного та економічного курсу, відмови від радянської системи і переходу з табору соціалізму в табір капіталізму, яка багато в чому не замислюючись про наслідки, які їх можуть чекати.

 

Першими, хто не захотів миритися з існуючим станом речей, стали поляки. У червні 1989 року на проводилися в Польщі парламентських виборах перемогу здобула прозахідна партія «Солідарність» (Рис. 1). Її лідер – Лех Валенса – був дисидентом і активним учасником руху капіталістичного. У 1990 році Валенса став президентом Польщі. Він вивів Польську республіку з соціалістичного табору. У 1990-2000-х рр. Польща стала на шлях євроінтеграції і вступила в НАТО.

 

 

У листопаді-грудні 1989 року відбулися масові виступи населення в НДР, Чехословаччині, Румунії, Угорщини, Болгарії, в результаті яких комуністична партія і офіційні державні органи влади змушені були піти у відставку. Але не всі йшли у відставку безболісно. Президента Румунії Ніколає Чаушеску (Рис. 2) разом з дружиною засудили до розстрілу. Їх трупи були продемонстровані по центральному румунському телебаченню.

Настільки швидке розчленування соціалістичного табору Європи було пов’язано з невтручанням Москви. Горбачова обвели навколо пальця його західні «друзі». Нагороди та звання, які посипалися на нього з країн Західного світу, дозволили йому «не помічати» відбувалася катастрофи. У 1990 році Горбачову була присуджена Нобелівська премія миру. У реальності це була нагорода радянському лідеру за здачу всіх позицій СРСР по всьому світу, і в Європі зокрема.

 

За короткий термін в Польщі, Угорщині, Болгарії, Румунії, Чехословаччині до влади прийшли прозахідні уряди. У 1990-2000-х рр. ці країни вступили в Європейський Союз (ЄС) і стали членами НАТО.

 

Особливо сумні процеси відбувалися в НДР. Ця республіка, яка перебувала в соцтаборі, була деяким трофеєм СРСР, отриманими за величезні жертви Великої Вітчизняної війни. На території НДР розміщувалася багатомільйонна військова угруповання, готова в будь-який момент, якщо почнеться війна з Заходом, виступити і через 4-6 днів дійти до Атлантики. У 1989 році у зв’язку з крахом соціалістичної системи була знесена Берлінська стіна, а в 1990 році відбулося об’єднання Німеччини, при безпосередній участі лідера СРСР Горбачова. Слідом за цим послідував висновок самої потужної угруповання радянських (російських) військ з території Німеччини. Але цей висновок військ був швидше схожий на відступ.

 

В 1990 році відбулася так звана «Оксамитова революція» (Рис. 3). За обопільною згодою на карті Європи з’явилися два нових незалежних держави – Чехія і Словаччина. Народи цих країн виявили бажання бути самостійними державами.

 

У 1991 році в результаті багатопартійних виборів до влади прийшли прозахідні режими в Албанії і Югославії. Югославія стала розпадатися на початку 1990-х рр. Гострі територіальні, міжнаціональні і релігійні суперечки призвели до війни в Хорватії, масового геноциду сербів в Хорватії і Косово. До 1999 року колишня квітуча Країна лежала в руїнах, сотні тисяч сімей були знищені, лютувала національна ворожнеча й ненависть. Югославію становили лише дві колишні республіки – Сербія та Чорногорія, остання з яких відокремилася в 2006 році (Рис. 4). У 1999-2000 рр. авіація країн НАТО завдавала бомбових ударів по мирних і військових об’єктах, змушуючи чинного президента – С. Мілошевича – піти у відставку.

 

У країнах Африки та Азії на початку 1990-х рр. також стали простежуватися відцентрові процеси. Багато країн стали відмовлятися від соціалістичної системи і шукати свій шлях розвитку.

 

8 грудня 1991 року у Біловезькій пущі лідери Білорусії трьох союзних республік – Єльцин (РРФСР), Кравчук (Україна) і Шушкевич (Білорусія) – підписали «Угоду про створення Співдружності Незалежних держав» (СНД) (Рис. 5). По суті, це угода поставила крапку в історії СРСР. Слабкість президента СРСР Горбачова проявилася і тут. Він не зміг нічого зробити. 26 грудня 1991 року СРСР офіційно припинив своє існування.

Протягом 1990-х рр. практично всі країни Східної, Південної і Центральної Європи вступили в ЄС, а багато стали членами НАТО. На пострадянському просторі утворилося 15 незалежних держав, кожне з яких (крім 3-х прибалтійських республік) хоч і значилося в СНД, але вело свою незалежну зовнішню політику. Протягом 1990-х рр. єльцинський курс у зовнішній політиці остаточно звів нанівець всі залишки колишньої могутності і впливу СРСР у світі.

ПОДІЛИТИСЯ: