Росія та індустріальні країни Заходу

За темпами приросту промислової продукції Росія обганяла Німеччину і США – держави, які на початку XX ст. вийшли на передові позиції за загальним обсягом виробництва і ступеня технічного оснащення. За період 1900-1913 рр. чисельність робітників у промисловості Росії збільшилася в півтора рази, а обсяг продукції – в два з гаком рази. Середній відсоток зростання промислової продукції за 1900-1910 рр. дорівнював 3,2, а в період передвоєнного підйому (1910-1913) – 6%. Видобуток кам’яного вугілля зріс майже на 40% проти 24% в США, 28% у Німеччині, 7% у Великобританії. Спостерігаючи бурхливі темпи розвитку вітчизняної економіки, С. Ю. Вітте стверджував, що «недалеко вже той час, коли Росія буде однією з найбільших промислових країн».

Однак Росія відставала від передових країн Заходу в техніко-економічному відношенні. Вона значно поступалася також в обсягах промислової продукції на душу населення. Наприклад, за загальним обсягом продукції Росія відставала від США приблизно в 8 разів, а в розрахунку на душу населення – в 13. Продуктивність праці в промисловості Росії була значно нижчою, ніж в інших індустріальних державах. За обсягом виробництва обробної промисловості Росія в 1913 р посідала п’яте місце у світі.
Досить скромним було місце Російської імперії у світовій торгівлі. Незважаючи на те, що в 1909-1913 рр. обсяг торгівлі збільшився вдвічі порівняно з 90-ми рр. XIX ст., Зовнішньоторговельний оборот Росія становив лише чотири з невеликим відсотка світового. Бурхливий розвиток промисловості не змінило того положення, що країна продовжувала поставляти на світові ринки переважно хліб, інші продукти сільського господарства і різні види сировини. Ввозилися в Росію головним чином машини, промислове обладнання, кольорові метали, а також сировина для текстильної промисловості (бавовна, шовк, вовна). Основними зовнішньоторговельними партнерами Росії були Франція, Англія і Німеччина.

Таким чином, для розвинених країн Заходу Російська імперія залишалася важливим джерелом сировини і ринком збуту промислової продукції. Ця особливість зближувала Росію початку XX в. з неєвропейськими, залежними від Заходу країнами. Однак продукція російської промисловості користувалася попитом у деяких державах Азії, наприклад в Китаї та Ірані. У силу цього російський капітал намагався зміцнити свої позиції в цих країнах. Економічні успіхи Росії свідчили про готовність країни зайняти більш значне місце в системі світового господарства. Російський уряд, так само як і правлячі кола інших розвинених країн, було стурбоване пошуками нових ринків збуту і джерел сировини для промисловості.

Посилання на основну публікацію