Російсько-японська війна 1904-1905

На початку XX ст. різко загострилася міжнародна обстановка на Далекому Сході, де на шлях територіальних захоплень вступила Японія.

У 1896 р був укладений секретний договір між Росією і Китаєм. Давши зобов’язання дотримуватися територіальну цілісність Китаю, Росія отримала право будівництва залізниці на Владивосток через Маньчжурію – провінцію на північному сході Китаю. Ділянка дороги, проходив територією Маньчжурії, називався Китайсько-Східною залізницею (КВЖД). За Пекіном залишалося право викупити її через 36 років. Був також підписаний договір про оренду Росією військово-морської фортеці Порт-Артур строком на 25 років. Росія, таким чином, опанувала незамерзаючої морською базою на південному краю Ляодунський півострова. Спираючись на контроль над Маньчжурією, царські чиновники почали поширювати російський вплив на Корею, отримавши там лісові концесії. Це викликало обурення в Японії, яка вважала Корею своєю сферою впливу. Переговори виявилися безплідними.

Війна почалася з раптового нападу 27 січня (9 лютого) 1904 японський флоту на російську ескадру, що стоїть на рейді своєї головної бази – фортеці Порт-Артур. Одночасно у порту Чемульпо (Корея) були потоплені крейсер «Варяг» і канонерський човен «Кореєць».

Призначений командувачем Тихоокеанської ескадрою адмірал С.О. Макаров мав намір активізувати дії російського флоту. Але 31 березня 1904 він загинув на ескадрених броненосці «Петропавловськ», який підірвався на японській міні при спробі вийти з рейду Порт-Артура.

Висадилися в Кореї і на Ляодунський півострові японські війська обложили Порт-Артур, почали наступ вглиб Маньчжурії. У розгорнулися на суші боях на річці Ялу, у Ляояна, на річці Шахе, у Мукдена, обидві сторони несли важкі втрати. Проте японська армія поступово просувалася на північ. 20 грудня 1904 (2 січня 1905) Порт-Артур капітулював. Російські ескадри, які вчинили перехід з Балтійського і Чорного морів в Тихий океан, були 14 (27) травня 1905 розгромлені переважаючими силами японського флоту в битві біля острова Цусіма.

Причини військових невдач Росії полягали в тому, що, незважаючи на загальне чисельну перевагу її збройних сил, російським доводилося доставляти поповнення, озброєння, амуніцію і провіант в Маньчжурію з центральних районів країни по одноколійному Транссибірської шляху. Японці ж отримували все це морським шляхом зі своїх баз, розташованих поблизу. Велику роль грали технічна оснащеність армії і флоту, якість озброєння, в чому у японців була явна перевага.

Не на висоті виявився і генералітет Росії. Головнокомандувач А.Н. Куропаткін виявився прихильником пасивної оборони, йому не вдалося виграти жодного бою. Набагато гірше, ніж у японців, в російській армії була поставлена ​​і розвідка.

Розпочата революція змусила уряд піти на переговори про мир. На мирній конференції в Портсмуті (США) в 1905 р країни-посередники – Англія і США не підтримали вимоги японської сторони про передачу їй всього острова Сахалін і виплату Росією контрибуції. За умовами миру Росія втратила Порт-Артур, втратила вплив в Південній Маньчжурії, відмовилася від всяких претензій на Корею, позбулася Південного Сахаліну.

Портсмутський договір виявився безсумнівним успіхом дипломатії Росії. Проте поступку частині території імперії російське суспільство зустріло несхвально. Військова невдача в чому сприяла падінню престижу царської влади і наростання революції.

Посилання на основну публікацію