Римська імперія при Костянтині

Сувора необхідність змушувала римлян тримати на кордонах великі армії. То в одній, то в іншій частині імперії спалахували заколоти. Полководці більше думали про те, як стати правителями Риму, ніж про захист кордонів. На початку четвертого століття у запеклій боротьбі здобув верх Костянтин. Чим прославився в історії цей владика Риму? Як стала називатися нова столиця імперії? І куди з Риму були вивезені прекрасні пам’ятники античного зодчества? Про це ви дізнаєтеся на нашому сьогоднішньому занятті.

 

Передісторія

 

На зміну Антонинам, правління яких припадає на період розквіту імперії (див. урок «Розквіт імперії в II столітті»), прийшла династія Северів (193-235 рр.). Поступово армія починає тяжіти над владою імператорів, диктувати їм свою волю. Епоха солдатських імператорів (235-284 рр.) закінчилася установленням у кінці III ст. домината (проголошення імператора богом і паном). Часта зміна правителів і запекла боротьба за владу призвели до ослаблення імперії.

Події

 

Початок IV ст. – Костянтин стає імператором.

 

Становище колонів погіршився. Тепер вони повинні були не тільки віддавати частину врожаю господаря землі, але і виплачувати податок у державну скарбницю. Колон було заборонено залишати оброблювані ними ділянки землі.

 

313 р. – християни отримують право будувати храми і відкрито молитися.

 

325 р. – Нікейський собор, на якому були прийняті рішення про правила молитов, християнських святах, священних книгах (визнаний священний статус Нового Завіту).

 

330 р. – столицею імперії стає Константинополь, місто, заснований на місці грецької колонії Візантія на березі протоки Босфор.

 

Учасники

 

Костянтин I Великий – імператор Римської імперії, при якому на підвладній йому території було легалізовано (узаконено) християнство.

 

Проект Енциклопедія про імператорі Костянтині

 

Сім Днів Історії. Рим. Імператор Костянтин Великий

 

Висновок

 

У 330 р. столиця була перенесена в східну частину імперії. У 395 р. єдина імперія була розділена на Східну Римську імперію і Західну Римську імперію.

 

Це був період ослаблення Риму. Внутрішні проблеми, а також зовнішні загрози (набіги варварів) приведуть у V ст. до краху Західної Римської імперії (див. урок «Взяття Риму варварами»).

 

Конспект

 

Ставши повновладним правителем імперії (312), Костянтин (рис. 1) продовжив політику своїх попередників щодо закріплення колонів за їх землею, при цьому сильно зросли податки, так як державі потрібні були кошти на відновлення імперії після 20 років громадянських воєн, також Костянтин розвинув бурхливу будівельну діяльність, що також вимагало додаткових витрат. Для зручності збору податків він запровадив єдину грошову одиницю. При Костянтині продовжилася подальша варваризація армії, в римській армії тепер служили германці, слов’яни, представники інших народів, які отримували римське громадянство, а разом з ним і доступ до найважливіших посад в імперії. Костянтин провів адміністративну реформу: вся територія величезної імперії була розділена на чотири частини – Схід, Іллірію, Італію й Галлію, які ділилися на більш дрібні адміністративні одиниці.

 

За Костянтина християнство стало набувати статус державної релігії: міланським едиктом 313 року християнам було дозволено будувати храми і відкрито молитися. Сам Костянтин став християнином тільки на смертному одрі. У 325 році на Нікейському соборі (рис. 2) єпископи різних міст домовилися про єдині правила для всіх християн: як правильно молитися Богу, коли відзначати християнські свята Різдво Христове і Великдень, визначили, які книги, написані про Ісуса вважати священними. Ці книги складають другу частину Біблії – Новий Заповіт. Єпископа міста Риму почали титулувати татом (від грецького – батько), першим єпископом Риму був апостол Петро.

 

Найбезпечнішим місцем імперії була її східна частина. Сюди, на місце древньої грецької колонії Візантій, розташованої на березі протоки Босфор, в 330 році була перенесена столиця імперії, названа на честь імператора – Константинополь (рис. 3). Старі споруди за наказом імператора знесли, а замість них побудували житлові будинки і палаци, водопроводи, терми, театри, цирк. У новій столиці будували християнські храми. Для прикраси нової столиці Костянтин не посоромився пограбувати Рим, Афіни та інші міста імперії. Звідти вивезли красиві статуї і колони, виламавши їх з портиків і храмів.

 

Костянтина можна назвати першим християнським імператором, при якому стався перелом у житті християн. Язичництво відійшло на другий план. Історики християнства, восхищавшиеся його діяннями, називають його Костянтином Великим, але, як би не був могутній імператор, він не міг зупинити занепад імперії. Подальша історія Римської імперії розглядається як «християнська».

ПОДІЛИТИСЯ: