Революція в Китаї

Китай не став колонією, але його територія з другої половини XIX ст. була поділена західними державами на сфери впливу. У містах створювалися поселення, де іноземні підприємці та купці користувалися особливими правами і привілеями. Китайців обурювало хазяйнування іноземців на їхній землі. Зростало невдоволення і владою чужоземної маньчжурської династії Цин, з середини XVII в. встановила свою владу в країні. Імператорський двір виявився не в змозі ні протистояти колонізаторам, ні провести назрілі реформи.
На початку XX в. виникла революційна організація «Союз відродження Китаю», яку очолив Сунь Ятсен. В основі ідеології цього політичного діяча лежали «три народні принципи»: націоналізм (вигнання маньчжурів і відновлення китайського правління), демократія (створення Китайської республіки), народне благоденство (надання всім рівних прав на користування землею). У жовтні 1911 в Китаї сталася Синьхайская революція (за китайським місячним календарем «Сіньхай» – рік, що тривав з 30 січня 1911 до 17 лютого 1912). Влада Цинской династії впала, і була проголошена республіка. Її першим, тимчасовим президентом став Сунь Ятсен. Але вже в 1912 р він був змушений поступитися владою генералу Юань шику, який встановив диктатуру і придушив революційний рух. Сунь Ятсен емігрував із країни, а керований ним Гоміньдан (Національна партія) пішов у підпілля. У 1916 р Юань Шикай зробив невдалу спробу проголосити себе імператором. Це стало поштовхом до розпаду країни і початку тривалої громадянської війни.
За умовами Версальського мирного договору Шаньдунський півострів, що належав Німеччині, був переданий Японії. Нехтування думкою китайців викликало в 1919 р масовий народний рух, що одержало назву «Рух 4 травня». Російська революція, діяльність Комінтерну сприяли виникненню в країні нової політичної сили – Комуністичної партії Китаю (КПК).
Базою революційних сил став південне місто Гуанчжоу (Кантон), де в лютому 1923 було створено уряд партії Гоміньдан на чолі з Сунь Ятсена. Комуністи і гоміньданівці встановили тісні політичні та військові зв’язки в боротьбі з реакційними генералами, контролювали значну частину країни. Революціонери за допомогою радянських військових фахівців створили боєздатну армію.

...
ПОДІЛИТИСЯ: