Революції, протести і події 1968 року в Європі

Європейські країни, як і США, Латинська Америка і Азія, стали в кінці 1960-х рр. місцем розгортання масштабних соціальних рухів, активну роль в яких грала молодь. В цей час в суспільне життя вступило перші повоєнні покоління, яке було освіченіші колишнього, менше спиралося на традиційні соціальні цінності і скептично ставилося до «поклонінню холодильника» (культурі споживання). Не знаходячи собі місця в капіталістичному суспільстві, не зустрічаючи розуміння з боку держави, вони нерідко знаходили вихід своєї енергії у відмові від звичок «старого суспільства». Не відкидаючи ідеалів старшого покоління, молодь шукала себе в нових альтернативних напрямках творчості, проповідувала нову мораль, яка передбачає відмову від колишніх умовностей. Частина протестуючих знаходили себе в сфері радикальної політичної боротьби, оспівуючи ідеї революційного насильства. Учасники рухів протесту різко критикували капіталізм і будь-яке обмеження свободи особистості. З цієї ж причини молоді демонстранти нерідко критикували і комуністичний лад. «Покоління 1968 року» не хотіло чекати поступових покращень, його представники вимагали рішучих змін негайно.

У найбільш енергійної формі молодіжні заворушення проявилися в травні 1968 році у Франції ( «Червоний травень» або «Ніч барикад»).

Зіткнення між силами правопорядку і маніфестантами відбувалися і в ФРН. Невдоволення перекладанням тяжкості кризи на найманих працівників та обмеженням прав земель викликало нову активізацію опозиції, перш за все, ультралівих організацій. У 1968 р комуністи, партія яких була заборонена в 1950-і рр., Вийшли з підпілля і почали діяти під назвою Німецька Комуністична партія. Бундестаг був змушений ввести в країні надзвичайний стан для запобігання неконтрольованого розвитку ситуації.

Протягом ряду років, з 1966 по 1970 р, тривали студентські хвилювання в Бельгії.

У Великобританії антивоєнні молодіжні протести збіглися за часом з активізацією руху за права жінок, який проводив акції протесту під антивоєнними гаслами. Особливо напруженою виявилася ситуація в північноірландських графствах, де велику роль грало рух студентів-католиків. Потужні зіткнення між католиками і протестантами в Белфасті і Лондондеррі у квітні 1969 р потрясли британське суспільство.

Навесні 1968 р італійські університети були охоплені студентськими заворушеннями, а в «спекотну осінь» кинули роботу 20 млн страйкарів. У грудні 1969 року в Італії прогримів перший вибух, влаштований неофашистами, і з цього часу тероризм став частиною італійського способу життя. Стрімко зростала популярність нечисленних, але дуже войовничих ультралівих угруповань.

Масштаб соціального протесту змусила владу багатьох держав проводити політику мультикультуралізму (множинності культур) для скорочення масштабів внутрішніх суспільних протиріч. Одночасно було розширено доступ населення до системи місцевого самоврядування та влади з метою залучити якомога більше число людей в проведення державної політики.

Питання з цього матеріалу:
Що послужило причинами масових виступів в кінці 1960-х рр.?
Чи можуть такі ж події (протести і народні повстання) повторитися сьогодні?

Посилання на основну публікацію