Рейхскомісаріат «Остланд»

У Прибалтиці і в тій частині Білорусії, яка увійшла в рейхскомісаріат «Остланд», окупаційний режим був самий «м’який». Цю територію передбачалося приєднати до Рейху, а населення онімечити. Постачання населення продуктами знаходилося на задовільному для воєнного часу рівні.
У країнах Прибалтики зберігалася система вищої та середньої освіти. 10 вересня 1941 гауляйтер генерального округу «Белоруссия» В. Кубі видав директиву про «культурному відродженні краю». Вона передбачала відкриття шкіл для дітей від 7 до 14 років.
На кінець 1942 р. тут було 3485 шкіл і прогімназій, в яких навчалося майже 350 000 учнів і працювали близько 10 тисяч педагогів. У багатьох містах створювалися професійно-технічні та середні спеціальні навчальні заклади. У Молодечно працювала учительська семінарія; в Могильові планувалося відкрити медичний інститут.
При тому, що кількість лікарів і медсестер різко скоротилося, а медичне обслуговування знову стало платним, можна було жити.
Нацистами був введений строгий облік і проведена реєстрація жителів усіх населених пунктів. Цей захід переслідувала різні цілі: виявити всіх «потенційних ворогів», забезпечити збір податків, провести облік робочої сили, з’ясувати потреби у забезпеченні населення продовольством.
Для всього населення обмежувалася свобода пересування між населеними пунктами; вводився і строго дотримувався комендантську годину. Особливі обмеження у свободі пересування вводилися в зоні під контролем військової адміністрації і в так званих «партизанських зонах».
Населення, що не мало офіційних документів окупаційної влади, фактично позбавлялося всіх політичних, юридичних і соціальних прав. Але ж і отримувати ці документи ніхто не заважав. А отримавши «аусвайс» та дозвіл, місцеві жителі могли відвідувати родичів, користуватися залізницею, виїжджати в сільську місцевість за продуктами.
У Криму теж режим був не такий жорсткий. Татар нацисти визнали «нащадками остготів». Якби вони повністю винищили живуть у Криму «Не татар», нацисти і пальцем б не поворухнули. Але татари цього не зробили, і навіть не спробували.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Причини Смути