Радянсько-югославський конфлікт і терор у Східній Європі

«Холодна війна» вимагала зміцнення комуністичного руху, в який за час війни прийшло багато нових людей, часто демократично налаштованих. У 1947 р найбільшими європейськими компартіями замість Комінтерну був створений Коминформ (Інформаційне бюро компартій), який погоджував діяльність комуністів у різних країнах.
Після Другої світової війни однією з найбільш впливових комуністичних партій стала компартія Югославії. Лідер югославських комуністів Йосип Броз Тіто був обласканий Сталіним, який навіть називав його своїм наступником в якості лідера комуністичного руху. Тіто народився в 1892 р в Хорватії, яка входила в той час до складу Австро-Угорщини. Під час Першої світової війни він потрапив у полон до Росії, приєднався до більшовиків. Повернувшись на батьківщину в 1920 р, Тіто вступив в комуністичну партію Югославії. У 1928 р за нелегальну комуністичну діяльність він був відправлений на каторгу. Після звільнення емігрував до СРСР. У 1937 р Тіто повернувся до Югославії і очолив компартію країни. Після захоплення Югославії фашистами він став одним з організаторів, а пізніше головнокомандувачем Народно-визвольної армії Югославії. Після звільнення країни Тіто очолив уряд.

Відчуваючи свою силу, югославські комуністи претендували на деяку самостійність і на отримання своєї сфери впливу в комуністичному таборі – насамперед на Балканах. Тут Тіто діяв разом з Г. Дімітровим. Вони домовилися про створення федерації балканських народів. Це рішення було прийнято без схвалення Сталіна, що викликало його невдоволення. Димитров «визнав помилки», а від Тіто Сталін зажадав беззаперечного підпорядкування. Тіто не погодився. Тоді в червні 1948 Сталін через свої інформаційні органи прямо виступив проти Тіто і зажадав від югославських комуністів зняти його з посади керівника партії. Тіто заарештував всіх комуністів, які намагалися стати на бік Сталіна в цьому конфлікті. СРСР заявив про фашистський переворот в Югославії.

Нарада партій, що входили в Коминформ, підтримало Сталіна, але деякі комуністичні лідери, наприклад польський керівник Владислав Гомулка, намагалися запобігти остаточний розрив з Югославією і обережно заступилися за Тіто. Сталін побачив у цьому загрозу нового розколу. У країнах Східної Європи почалися масові репресії проти «тітоістов» і «американських шпигунів». Жертвами терору ставали комуністи, які не бажали беззаперечно підкорятися вказівкам з Москви. Був заарештований і Гомулка.

Терор 1948-1953 рр. став частиною більш широкої хвилі репресій, що охопила також і Радянський Союз. Сталін у цей час прагнув завдати удару по всіх, хто мав чи міг мати зв’язки з державами Заходу, насамперед по євреях («космополітів», як їх називали органи офіційної пропаганди, тобто людям без батьківщини). У країнах Східної Європи були арештовані сотні тисяч, у тому числі і ті, хто спочатку активно підтримував репресивну політику. Так, серед розстріляних виявився керівник комуністичної партії Чехословаччини Рудольф Сланський, який сам же і сприяв розв’язанню терору.

Посилання на основну публікацію