Протидія агресії угорських і польських загарбників

Третя зона нестабільності в середньовічній Русі – південний захід. Запекла боротьба з агресією угорських і польських феодалів проти російських земель була пов’язана насамперед із домаганнями Угорщини та Польщі на Галицько-Волинську землю. Військова ситуація в цьому регіоні була дуже заплутаною.
1205-1206 роки стали часом активних військових зусиль чернігівських і польських військ, які за підтримки половців і берендеїв спробували оволодіти Галичем, але були відкинуті місцевими дружинами і угорськими військами.
Проте вже 1210 р поляки знову вторглися на волинські землі. Через чотири роки вони ж, уклавши союз з угорцями, захопили місто Галич. З благословення папи Інокентія III почалося утиск православних. Тільки в 1234 році ця земля після довгих військових дій і переговорів повернулася законному правителю Данилу Романовичу, перш князював у Володимирі-Волинському.
Агресія знову відновилася вже за участю чернігівських князів. На першому її етапі (1243-1244), як сказано в літописі, «… Ростислав Чернігівський НЕ похотел розорений Чернігів, але і Галич НЕ добув …». Він пішов до Угорщини, де, уклавши союз із королем Белою IV, став готувати похід на Волинські і Галицькі землі.
Все було широко задумано і блискуче організовано. У поході брали участь угорські та польські війська під керівництвом короля Болеслава Сором’язливого, пов’язані з Ростиславом місцеві боярські дружини. Мета була одна – покінчити з суверенітетом Південно-Західної Русі, ослабленої боротьбою з монголо-татарами.
На другому етапі з літа 1245 почалися активні наступальні військові дії. На чолі об’єднаних сил встали зять короля Бели IV – князь Ростислав і великий угорський воєначальник (бан) Філен. До них приєдналися польські дружини воєводи Флоріана.
Війська коаліції взяли Перемишль і підійшли до міста Ярославу. Однак сильний опір городян змусило нападників почати тривалу облогу.
Князь Данило Галицький став збирати війська і ополчення, підійшли союзні йому половецькі загони. Допомога прислали мазовецький князь Конрад і великий князь литовський. Вийшовши з міста Холм, війська князя Данила підійшли до річки Сан. 17 серпня 1245 відбулася битва. Воно закінчилося повною перемогою Данила Галицького. У полон були захоплені майже всі ініціатори агресії (зумів втекти до Кракова тільки князь Ростислав). З Угорщиною був підписаний мирний договір, закріплений шлюбом княжича Лева Даниловича (майбутнього засновника міста Львова) з Констанцією, дочкою угорського короля Бели IV.
Проте в тому ж році активізувала свої підступи папська курія в Римі. Папа Інокентій IV почав переговори з галицько-волинським князем про військовий союз і церковної унії. Очевидно, що тим самим в Карпатах вирішувалася двоєдине завдання: захист православ’я від католицтва і участь Південно-Західної Русі в західноєвропейській політиці, віссю якої в ту пору було ставлення імператорів до Римського престолу.
У 1245 році князь отримав коротке послання і від хана Батия, який не залишав думки взяти під контроль князівські землі: «Дай Галич!» Довелося Данилу їхати в Орду, де він отримав ярлик, як і інші князі, на князювання і став Мирник Батия, гарантуючи останньому охорону та оборону західних кордонів. Це було дуже важливо, так як тато римський на Ліонському соборі 1245, де були присутні і чернігівські князі, оголосив хрестовий похід проти монголо-татар.
У 1250 році, проявляючи неабиякі дипломатичні здібності, уникнувши нової агресії, князь Данило Галицький отримав з рук папи королівську корону Малої Русі. Поступово почала готуватися унія – союз двох вір. Галіція з цитаделі православ’я перетворилася на невелике західноєвропейська держава, на васала престолу святого Петра. Проте всі подібні дії закінчилися в 1259 р той рік Бурундай примусив Данила зрити фортеці і підключитися до походу на католицьку Польщу.
Князю Данилу вдавалося зберігати російський характер державності на південному заході. Він не дав розвернутися процесу поглинання його землі Європою. Більше того, він домігся визнання за своїм сином Романом Даниловичем герцогських прав на Австрію, що й було закріплено шлюбом з спадкоємицею австрійського престолу Гертрудою Бабенберг.
Проте до середини XIV ст. ці землі все-таки були захоплені Польщею та Литвою. У 1339 році король польський Казимир остаточно захопив Галичину. У результаті унії вір була створена уніатська, або греко-католицька, церква, підтверджена Брестською унією 1596 р Вона підкорялася папі римському, визнавала догмати католицизму, але зберігала православні обряди.

Посилання на основну публікацію